Договір про Союз Суверенних Держав (липень 1991 року)

Договір про Союз суверенних держав (липень 1991 року) автор невідомий

Мова оригіналу: російська.
Створення: липень 1991, опубл.: 14 серпня 1991. Джерело: СОВЕТСКАЯ РОССИЯ № 159 (10610). Четверг, 15 августа 1991 г.  

Держави, що підписали даний Договір, виходячи з проголошених ними декларацій про державний суверенітет і визнаючи право націй на самовизначення;

враховуючи близькість історичної долі своїх народів і виконуючи їхню волю про збереження і оновлення Союзу, висловлену на референдумі 17 березня 1991 року;

прагнучи жити в дружбі і злагоді, забезпечуючи рівноправне співробітництво; бажаючи створити умови для всебічного розвитку кожної особи і надійні гарантії її прав та свобод;

дбаючи про матеріальний добробут і духовний розвиток народів, взаємозбагачення національних культур, гарантування загальної безпеки;

виносячи уроки з минулого і беручи до уваги зміни в житті країни та в усьому світі, вирішили на нових засадах побудувати свої відносини в Союзі і домовились про наступне.

I. Основні принципи

Перше. Кожна республіка — учасник Договору — є суверенною державою. Союз Радянських Суверенних Республік (СРСР) — суверенна федеративна, демократична держава, яка утворена в результаті об'єднання рівноправних республік і здійснює державну владу в межах повноважень, якими її добровільно наділяють учасники Договору.

Друге. Держави, які утворюють Союз, зберігають за собою право на самостійне розв'язання всіх питань свого розвитку, гарантуючи рівні політичні права і можливості соціально-економічного і культурного розвитку всім народам, які проживають на їх території. Учасники Договору виходитимуть з поєднання загальнолюдських і національних цінностей, рішуче виступатимуть проти расизму, шовінізму, націоналізму, будь-яких спроб обмеження прав народів.

Третє. Держави, які утворюють Союз, вважають найважливішим принципом пріоритет прав людини відповідно до Загальної декларації прав людини ООН, інших загальновизнаних норм міжнародного права. Всім громадянам гарантуються можливість вивчення та використання рідної мови, безперешкодний доступ до інформації, свобода віросповідання, інші політичні, соціально-економічні, особисті права і свободи.

Четверте. Держави, які утворюють Союз, бачать найважливішу умову свободи та добробуту своїх народів і кожної людини у формуванні громадянського суспільства. Вони будуть прагнути до задоволення потреб людей на основі вільного вибору форм власності і методів господарювання, розвитку загальносоюзного ринку, реалізації принципів соціальної справедливості і захищеності.

П'яте. Держави, які утворюють Союз, мають всю повноту політичної влади, самостійно визначають свій національно-державний і адміністративно-територіальний устрій, систему органів влади і управління. Вони можуть делегувати частину своїх повноважень іншим державам-учасницям Договору, до складу яких входять.

Учасники Договору визнають загальним фундаментальним принципом демократію, яка грунтується на народному представництві і прямому волевиявленні народів, прагнуть до створення правової держави, яка була б гарантом проти будь-яких тенденцій до тоталітаризму і сваволі.

Шосте. Держави, які утворюють Союз, вважають одним з найважливіших завдань збереження і розвиток національних традицій, державну підтримку освіти, охорони здоров'я, науки і культури. Вони сприятимуть інтенсивному обміну і взаємозбагаченню гуманістичними духовними цінностями і досягненнями народів Союзу і всього світу.

Сьоме. Союз Радянських Суверенних Республік виступає в міжнародних відносинах як суверенна держава, суб'єкт міжнародного права - наступник Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Його головними цілями на міжнародній арені є міцний мир, роззброєння, ліквідація ядерної та іншої зброї масового знищення, співробітництво держав і солідарність народів у розв'язанні глобальних проблем людства.

Держави, які утворюють Союз, є повноправними членами міжнародного співтовариства. Вони вправі встановлювати безпосередні дипломатичні, консульські зв'язки і торговельні відносини з іноземними державами, обмінюватися з ними повноважними представництвами, укладати міжнародні договори і брати участь у діяльності міжнародних організацій, не обмежуючи інтересів кожної з союзних держав та їхніх загальних інтересів, не порушуючи міжнародних зобов'язань Союзу.

II. Устрій Союзу

Стаття 1. Членство в Союзі

Членство держави у Союзі є добровільним. Держави, які утворюють Союз, входять до нього безпосередньо або у складі інших держав. Це не обмежує їхніх прав і не звільняє від обов'язків за Договором. Усі вони мають рівні права і несуть рівні обов'язки.

Відносини між державами, одна з яких входить до складу іншої, регулюються договорами між ними, Конституцією держави, до якої вона входить, і Конституцією СРСР. У РРФСР - федеративним або іншим договором, Конституцією СРСР.

Союз відкритий для вступу до нього інших демократичних держав, які визнають Договір.

Держави, які утворюють Союз, зберігають право вільного виходу з нього в порядку, встановленому учасниками Договору і закріпленому в Конституції і законах Союзу.

Стаття 2. Громадянство Союзу

Громадянин держави, яка входить до Союзу, є водночас громадянином Союзу.

Громадяни Союзу РСР мають рівні права, свободи і обов'язки, закріплені Конституцією, законами і міжнародними договорами Союзу.

Стаття 3. Територія Союзу

Територія Союзу складається з територій усіх держав, які його утворюють.

Учасники Договору визнають кордони, які існують між ними на момент підписання Договору.

Кордони між державами, які утворюють Союз, можуть змінюватись тільки за погодженням між ними, що не порушує інтересів інших учасників Договору.

Стаття 4. Відносини між державами, які утворюють Союз

Відносини між державами, які утворюють Союз, регулюються цим Договором, Конституцією СРСР, договорами і угодами, які їм не суперечать.

Учасники Договору будують свої взаємовідносини в складі Союзу на основі рівності, поважання суверенітету, територіальної цілісності, невтручання у внутрішні справи, розв'язання спорів мирними засобами, співробітництва, взаємодопомоги, сумлінного виконання зобов'язань за Союзним договором і міжреспубліканськими угодами.

Держави, які утворюють Союз, зобов'язуються: не вдаватись у відносинах між собою до сили і погрози силою; не посягати на територіальну цілісність одна одної; не укладати угод, що суперечать цілям Союзу або спрямовані проти держав, які його утворюють.

Не допускається використання військ Міністерства оборони СРСР всередині країни, крім їх участі в розв'язанні невідкладних народногосподарських завдань у виняткових випадках, у ліквідації наслідків стихійних явищ і екологічних катастроф, а також випадків, передбачених законодавством про режим надзвичайного стану.

Стаття 5. Сфера відання Союзу РСР

Учасники Договору наділяють Союз РСР такими повноваженнями:

- Захист суверенітету і територіальної цілісності Союзу і його суб'єктів; оголошення війни і укладення миру; забезпечення оборони і керівництво Збройними Силами, прикордонними, спеціальними (урядового зв'язку, інженерно-технічними та іншими), внутрішніми, залізничними військами Союзу; організація розробки і виробництва озброєнь і військової техніки.

- Забезпечення державної безпеки Союзу; встановлення режиму і охорона державного кордону, економічної зони, морського і повітряного простору Союзу; керівництво і координація діяльності органів безпеки республік.

- Здійснення зовнішньої політики Союзу і координація зовнішньополітичної діяльності республік; представництво Союзу у відносинах з іноземними державами і міжнародними організаціями; укладення міжнародних договорів Союзу.

- Здійснення зовнішньоекономічної діяльності Союзу і координація зовнішньоекономічної діяльності республік; представництво Союзу в міжнародних економічних і фінансових організаціях, укладення зовнішньоекономічних угод Союзу.

- Затвердження і виконання союзного бюджету, здійснення грошової емісії; зберігання золотого запасу, алмазного і валютного фондів Союзу; керівництво космічними дослідженнями; управління повітряним рухом, загальносоюзними системами зв'язку та інформації, геодезії і картографії, метрології, стандартизації, метеорології, управління атомною енергетикою.

- Прийняття Конституції Союзу, внесення до неї змін і доповнень; прийняття законів у рамках повноважень Союзу і встановлення основ законодавства з питань, погоджених з республіками; найвищий конституційний контроль.

- Керівництво діяльністю федеральних правоохоронних органів і координація діяльності правоохоронних органів Союзу і республік по боротьбі із злочинністю.

Стаття 6. Сфера спільного відання Союзу і республік

Органи державної влади і управління Союзу і республік здійснюють спільно такі повноваження:

- Захист конституційного ладу Союзу, що грунтується на цьому Договорі і Конституції СРСР; забезпечення прав і свобод громадян СРСР.

- Визначення військової політики Союзу, здійснення заходів щодо організації і забезпечення оборони; встановлення єдиного порядку призову і проходження військової служби; встановлення режиму прикордонної зони; вирішення питань, пов'язаних з діяльністю військ і дислокацією військових об'єктів на території республік; організація мобілізаційної підготовки народного господарства; управління підприємствами оборонного комплексу.

- Визначення стратегії державної безпеки Союзу і забезпечення державної безпеки республік; зміна державного кордону Союзу за згодою відповідного учасника Договору; охорона державних секретів; визначення переліку стратегічних ресурсів і виробів, які не підлягають вивозу за межі Союзу, встановлення спільних принципів і нормативів у галузі екологічної безпеки; встановлення порядку одержання, зберігання і використання розщепних і радіоактивних матеріалів.

- Визначення зовнішньополітичного курсу Союзу РСР і контроль за його проведенням; захист прав та інтересів громадян СРСР, прав та інтересів республік у міжнародних відносинах; встановлення основ зовнішньоекономічної діяльності; укладення угод про міжнародні позики і кредити, регулювання зовнішнього державного боргу Союзу; єдина митна справа; охорона і раціональне використання природних багатств економічної зони і континентального шельфу Союзу.

- Визначення стратегії соціально-економічного розвитку Союзу і створення умов для формування загальносоюзного ринку; проведення єдиної фінансової, кредитної, грошової, податкової, страхової та і нової політики, що грунтується на спільній валюті; створення і використання золотого запасу, алмазного і валютного фондів Союзу; розробка і здійснення загальносоюзних програм; контроль за виконанням союзного бюджету і погодженою грошовою емісією; створення загальносоюзних фондів регіонального розвитку і ліквідації наслідків стихійних явищ і катастроф; створення стратегічних резервів; ведення єдиної загальносоюзної статистики.

- Розробка єдиної політики та балансу у галузі паливно-енергетичних ресурсів, управління енергетичною системою країни, магістральним газонафтопровідним, загальносоюзним залізничним, повітряним і морським транспортом; встановлення основ природокористування і охорони навколишнього середовища, ветеринарії, епізоотії і карантину рослин; координація дій у галузі управління водним господарством і ресурсами міжреспубліканського значення.

- Визначення основ соціальної політики з питань зайнятості, міграції, умов праці, її оплати й охорони, соціального забезпечення і страхування, народної освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, встановлення основ пенсійного забезпечення і збереження інших соціальних гарантій, у тому числі при переїзді громадян з однієї республіки в іншу; встановлення єдиного порядку індексації доходів і гарантованого прожиткового мінімуму.

- Організація фундаментальних наукових досліджень і стимулювання науково-технічного прогресу, встановлення загальних принципів та критеріїв підготовки і атестації наукових і педагогічних кадрів; визначення загального порядку використання лікувальних засобів і методик; сприяння розвиткові і взаємозбагаченню національних культур; збереження споконвічного середовища проживання нечисленних народів, створення умов для їх економічного і культурного розвитку.

- Контроль за додержанням Конституції і законів Союзу, указів Президента, рішень, що приймаються в рамках союзної компетенції; створення загальносоюзної криміналістичної обліково-інформаційної системи; організація боротьби із злочинами, що чиняться на території кількох республік; визначення єдиного режиму організації виправних установ.

Стаття 7. Порядок здійснення повноважень державних органів Союзу і спільних повноважень державних органів Союзу і республік

Питання, віднесені до спільної компетенції, вирішуються органами влади і управління Союзу і держав, які його утворюють, шляхом погодження, спеціальних угод, прийняття основ законодавства Союзу і республік та відповідних їм республіканських законів. Питання, віднесені до компетенції союзних органів, вирішуються ними безпосередньо.

Повноваження, прямо не віднесені статтями 5 і 6 до виключного відання органів влади і управління Союзу або до сфери спільної компетенції органів Союзу і республік, залишаються у віданні республік і здійснюються ними самостійно або на основі двосторонніх та багатосторонніх угод між ними. Після підписання Договору проводиться відповідна зміна повноважень органів управління Союзу і республік.

Учасники Договору виходять з того, що в міру становлення загальносоюзного ринку скорочується сфера безпосереднього державного управління економікою. Необхідний перерозподіл або зміна обсягу повноважень органів управління здійснюватиметься за згодою держав, які утворюють Союз.

Спори в питаннях здійснення повноважень союзних органів або реалізації прав і виконання обов'язків у галузі спільних повноважень органів Союзу і республік вирішуються за допомогою погоджувальних процедур. При недосягненні згоди спори виносяться на розгляд Конституційного Суду Союзу.

Держави, які утворюють Союз, беруть участь у реалізації повноважень союзних органів шляхом спільного формування останніх, а також спеціальних процедур погодження рішень та їх виконання.

Кожна республіка може шляхом укладення угоди з Союзом додатково делегувати йому здійснення окремих своїх повноважень, а Союз із згоди всіх республік передати одній або кільком з них здійснення на їх території окремих своїх повноважень.

Стаття 8. Власність

Союз і держави, які його утворюють, забезпечують вільний розвиток, захист усіх форм власності і створюють умови для функціонування підприємств і господарських організацій у рамках єдиного загальносоюзного ринку.

Земля, її надра, води, інші природні ресурси, рослинний і тваринний світ є власністю республік і невід'ємним надбанням їх народів. Порядок володіння, користування і розпорядження ними (право власності) встановлюється законодавством республік. Право власності у відношенні до ресурсів, розташованих на території кількох республік, встановлюється законодавством Союзу.

Держави, які утворюють Союз, закріплюють за ним об'єкти державної власності, необхідні для здійснення повноважень, покладених на союзні органи влади і управління.

Майно, яке є у власності Союзу, використовується в спільних інтересах держав, які його утворюють, у тому числі - в інтересах прискореного розвитку відстаючих регіонів.

Держави, які утворюють Союз, мають право на свою частку в золотому запасі, алмазному і валютному фондах Союзу, які є на момент укладення цього Договору, їхня участь у подальшому нагромадженні і використанні скарбів визначається окремими угодами.

Стаття 9. Союзні податки і збори

Для фінансування видатків союзного бюджету, пов'язаних з реалізацією переданих Союзу повноважень, встановлюються єдині союзні податки і збори у фіксованих процентних ставках, що визначаються за погодженням з республіками, на основі поданих Союзом статей видатків. Контроль за видатками союзного бюджету здійснюється учасниками Договору.

Загальносоюзні програми фінансуються за рахунок пайових відрахувань заінтересованих республік і союзного бюджету. Обсяг і призначення загальносоюзних програм регулюються угодами між Союзом і республіками з урахуванням показників їх соціально-економічного розвитку.

Стаття 10. Конституція Союзу

Конституція Союзу грунтується на цьому Договорі і не повинна йому суперечити.

Стаття 11. Закони

Закони Союзу, конституції і закони держав, які його утворюють, не повинні суперечити положенням цього Договору.

Закони Союзу в питаннях його відання мають верховенство і обов'язкові для виконання на території республік.

Закони республіки мають верховенство на її території в усіх питаннях, за винятком тих, які віднесені до відання Союзу.

Республіка вправі припинити дію на своїй території закону Союзу і опротестувати його, якщо він порушує цей Договір, суперечить Конституції або законам республіки, прийнятим у межах її повноважень.

Союз вправі опротестувати і припинити, дію закону республіки, якщо він порушує цей Договір, суперечить Конституції або законам Союзу, прийнятим у межах його повноважень.

Спори передаються до Конституційного Суду Союзу, який приймає остаточне рішення протягом одного місяця.

III. Органи Союзу

Стаття 12. Формування органів Союзу

Союзні органи влади і управління формуються на основі вільного волевиявлення народів і представництва держав, які утворюють Союз. Вони діють у суворій відповідності з положеннями цього Договору і Конституції Союзу.

Стаття 13. Верховна Рада Союзу РСР

Законодавчу владу Союзу здійснює Верховна Рада Союзу РСР, яка складається з двох палат: Ради Республік і Ради Союзу.

Рада Республік складається з представників республік, делегованих їх найвищими органами влади. За республіками і національно-територіальними утвореннями в Раді Республік зберігається не менша кількість депутатських місць, ніж вони мали в Раді Національностей Верховної Ради СРСР на момент підписання Договору.

Усі депутати цієї палати від республіки, яка безпосередньо входить до складу Союзу, мають при вирішенні питань один спільний голос. Порядок обрання представників та їх квоти визначаються в спеціальній угоді республік і виборчому законі Союзу РСР.

Рада Союзу обирається населенням усієї країни по виборчих округах з рівною кількістю виборців. При цьому гарантується представництво у Раді Союзу всіх республік - учасниць Договору.

Палати Верховної Ради Союзу спільно вносять зміни до Конституції СРСР; приймають до складу СРСР нові держави; визначають основи внутрішньої і зовнішньої політики Союзу; затверджують союзний бюджет та звіт про його виконання; оголошують війну і укладають мир; затверджують зміни кордонів Союзу.

Рада Республік приймає закони про організацію і порядок діяльності союзних органів; розглядає питання відносин між республіками; ратифікує міжнародні договори Союзу РСР; дає згоду на призначення Кабінету Міністрів Союзу РСР.

Рада Союзу розглядає питання забезпечення прав і свобод громадян СРСР і приймає закони в усіх питаннях за винятком тих, які відносяться до компетенції Ради Республік. Закони, прийняті Радою Союзу, набирають чинності після схвалення Радою Республік.

Стаття 14. Президент Союзу Радянських Суверенних Республік

Президент Союзу - глава союзної держави, який має найвищу виконавчо-розпорядчу владу.

Президент Союзу виступає гарантом додержання Союзного Договору, Конституції і законів Союзу, є головнокомандуючим Збройними Силами Союзу; представляє Союз у відносинах із зарубіжними країнами, здійснює контроль за виконанням міжнародних зобов'язань Союзу.

Президент обирається громадянами Союзу на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні строком на 5 років і не більше ніж на два строки підряд. Обраним вважається кандидат, який дістав більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні в цілому по Союзу і в більшості держав, що його утворюють.

Стаття 15. Віце-президент Союзу РСР

Віце-президент Союзу РСР обирається разом з Президентом Союзу РСР. Віце-президент Союзу виконує за уповноваженням Президента Союзу окремі його функції і заміщає Президента СРСР у разі його відсутності і неможливості здійснення ним своїх обов'язків.

Стаття 16. Кабінет Міністрів Союзу РСР

Кабінет Міністрів Союзу - орган виконавчої влади Союзу, підпорядкований Президентові Союзу і несе відповідальність перед Верховною Радою.

Кабінет Міністрів формується Президентом Союзу за погодженням з Радою Республік Верховної Ради Союзу.

У роботі Кабінету Міністрів Союзу беруть участь з правом ухвального голосу глави урядів республік.

Стаття 17. Конституційний Суд Союзу РСР

Конституційний Суд Союзу РСР формується на рівних засадах Президентом СРСР і кожною з палат Верховної Ради СРСР.

Конституційний Суд Союзу розглядає питання про відповідність законодавчих актів Союзу і республік, указів Президента Союзу і президентів республік, нормативних актів Кабінету Міністрів Союзу Союзному Договору і Конституції Союзу, а також розв'язує спори між Союзом і республіками, між республіками.

Стаття 18. Союзні (федеральні) суди

Союзні (федеральні) суди - Верховний Суд Союзу Радянських Суверенних Республік, Вищий арбітражний суд Союзу, суди в Збройних Силах Союзу.

Верховний Суд Союзу і Вищий арбітражний суд Союзу здійснюють судову владу в межах повноважень Союзу. Голови вищих судових, арбітражних органів республік входять за посадою відповідно до складу Верховного Суду Союзу і Вищого арбітражного суду Союзу.

Стаття 19. Прокуратура Союзу РСР

Нагляд за виконанням законодавчих актів Союзу здійснюється Генеральним прокурором Союзу, генеральними прокурорами (прокурорами) республік і підпорядкованими їм прокурорами.

Генеральний прокурор Союзу призначається Верховною Радою Союзу і їй підзвітний.

Генеральні прокурори (прокурори) республік призначаються їх найвищими законодавчими органами і входять за посадою до складу колегії Прокуратури Союзу. У своїй діяльності по нагляду за виконанням союзних законів вони підзвітні як найвищим законодавчим органам своїх держав, так і Генеральному прокурору Союзу.

IV. Прикінцеві положення

Стаття 20. Мова міжнаціонального спілкування в Союзі

Республіки самостійно визначають свою державну мову (мови). Мовою міжнаціонального спілкування в Союзі РСР учасники Договору визнають російську мову.

Стаття 21. Столиця Союзу

Столицею Союзу РСР є місто Москва.

Стаття 22. Державна символіка Союзу

Союз РСР має державний герб, прапор і гімн.

Стаття 23. Набрання Договором чинності

Цей Договір схвалюється найвищими органами державної влади держав, які утворюють Союз, і набирає чинності з моменту підписання їх повноважними делегаціями.

Для держав, які його підписали, з цієї ж дати Договір про утворення Союзу РСР 1922 року вважається таким, що втратив чинність.

З набранням Договором чинності для держав, які підписали його, діє режим найбільшого сприяння.

Відносини Союзу Радянських Суверенних Республік і республік, які входять до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік, але не підписали цей Договір, підлягають врегулюванню на підставі законодавства Союзу РСР, взаємних зобов'язань і угод.

Стаття 24. Відповідальність за Договором

Союз і держави, які його утворюють, несуть взаємну відповідальність за виконання взятих зобов'язань і відшкодовують збитки, заподіяні порушеннями цього Договору.

Стаття 25. Порядок зміни і доповнення Договору

Цей Договір або окремі його положення можуть бути скасовані, змінені або доповнені тільки за згодою всіх держав, які утворюють Союз.

У разі потреби, за погодженням між державами, які підписали Договір, можуть прийматись додатки до нього.

Стаття 26. Правонаступність найвищих органів Союзу

З метою безперервності здійснення державної влади і управління найвищі законодавчі, виконавчі та судові органи Союзу Радянських Соціалістичних Республік зберігають свої повноваження аж до формування найвищих державних органів Союзу Радянських Суверенних Республік відповідно до цього Договору і нової Конституції СРСР.

Цей робота не є об'єктом авторського права Відповідно до статті 1259 Цивільного кодексу Російської Федерації офіційні документи державних органів та органів місцевого самоврядування муніципальних утворень, в тому числі закони, інші правові акти, рішення судів, інші матеріали законодавчого, адміністративного і судового характеру, офіційні документи міжнародних організацій, а також їх офіційні переклади, державні символи і знаки, а також символи і знаки муніципальних утворень не є об'єктами авторських прав.