Досвітні сімфоніі/Моя золота береза…
| ◀ Голод | Досвітні сімфоніі Моя золота береза… |
Павлові Тичині ▶ |
|
Моя золота береза
зажурно дивиться в вохку імлу.
О, де ви, де ви зелені плеса
моіх роспорошених дум?
Вчора доходив до тропіка
і в палкучих просторах запалював душу
а сьогодня, я, кучерявий хлопчик,
до льодового окіяну рушив.
Собакою буду верещати,
нібі гіцель мене в неминучі обценьки.
Я пручатимусь — не хочу за грати,
не хочу!
Піду я у робітничий квартал,
заховаю там склизькій сум…
Ах, яку я важку вагу,
біля золотоі берези несу!..