До ефективних суспільств/Перед проблемою вибору українського майбутнього

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
До ефективних суспільств (2009
Валерій Рубцов
Перед проблемою вибору українського майбутнього
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

ПЕРЕД ПРОБЛЕМОЮ ВИБОРУ УКРАЇНСЬКОГО МАЙБУТНЬОГО

З початку 90-х років XX ст. Україна перебуває у стані тривалої трансформаційної кризи, під час якої має бути розв'язане чотириєдине завдання: розбудова власної державності й формування політичної нації; створення демократичної системи правління; перехід до сучасної ринкової економіки, від індустріальної енерго- та ресурсовитратної до економіки знань; формування нових суспільних цінностей.

Сучасному поколінню українців випала важка місія відповісти на наведені виклики і визначитись зі шляхами й засобами, щоб убезпечити кожному членові суспільства гідний рівень життя у найближчому й віддаленому майбутньому. Вишукуючи такі засоби, маємо вивчати успішний досвід інших держав, формувати свої уявлення про шляхи й засоби досягнення бажаного стану речей у власному домі, залежно від того, якого майбутнього ми хочемо.

Серед майже 200 сучасних націй-держав є країни, які справляються з цим завданням значно успішніше, вони ефективніші у служінні прагненням людей до щастя. Виникають запитання: “Чим вони відрізняються одна від одної? Які складові ефективного існування цих націй? Які їхні риси, властивості, структури українцям слід узяти до уваги, щоб прискорити досягнення подібних результатів на національному українському ґрунті у сучасних світових, геополітичних, економічних, соціокультурних, технологічних реаліях і тенденціях?”

У пошуках відповіді на поставлені запитання корисними є методологічні підходи, викладені у знаменитій книзі Богдана Гаврилишина “До ефективних суспільств. Дороговкази в майбутнє”.

На наш погляд, Б. Гаврилишин запропонував потужну світоглядну концепцію, що дозволяє з єдиних засад аналізувати глобальні цивілізаційні процеси, порівнювати різні цивілізації, країни та суспільства і, головне, передбачати перебіг їхнього подальшого розвитку. Саме великий прогностичний потенціал його методології, підтверджений ходою історичного процесу за майже 30 років після написання книги, робить корисним її застосування у процесі формування можливих відповідей на сучасні цивілізаційні виклики, що стоять перед Україною і світом. На нашу думку, евристичний потенціал методології Б. Гаврилишина ще залишається незасвоєним як науковим, так і політичним середовищем як в Україні, так і в світі. Можливо, саме тому Україна досі не досягла бажаного стану, що зафіксовано у першій статті її Конституції 1996 року: “Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава”.

Справді, з мого аналізу українських реалій на основі методу Богдана Гаврилишина[1] витікає, що оптимальним для України є таке сполучення складових суспільного ладу: групово-кооперативні цінності, колегіальна (консенсусна) система управління, узгоджене вільне підприємництво. На жаль, сформована в Україні система правління тяжіє до конфронтаційної моделі, а економічна підсистема — до економіки вільного підприємництва зразка кінця XIX ст., так званого “дикого капіталізму”; при цьому формування у суспільстві адекватних ціннісних орієнтирів до останнього часу перебувало поза увагою провідних кіл країни.

Зауважимо, що після написання цієї книги з'явились концепції соціального капіталу, належного управління і сталого розвитку. За цей час “громадянське суспільство”із філософського концепту перетворилось на суспільний суб'єкт. Сформувалось інше бачення ролі держави і влади, зокрема: “забезпечувати надання громадянам послуг”, тобто “служити, а не володарювати”. Згадані підходи дозволяють по-новому прочитати цю книгу, оскільки конкретизують ключове положення Богдана Гаврилишина про те, що суспільна ефективність визначається гармонійністю між економічною і політичною складовою та панівними цінностями, актуалізують нагальність засвоєння демократичних цінностей.

Ми впевнені, що третє українське видання книги стане точкою біфуркації, яка визначить рух до створення в Україні ефективного суспільства.

Доктор Валерій РУБЦОВ,

директор Інституту місцевої демократії,

Київ, Україна


  1. Рубцов В. П. Кроки у пошуках суспільних орієнтирів // У книзі “Кроки до громадянського суспільства. Концептуальні підходи до розвитку громадянського суспільства в Україні” / Науковий альманах за ред. В. П. Рубцова. — Київ, 2004. — С. 37–82.