До резолюції пленуму ЦК КП(б)У про лінію національної політики КПЗУ

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Боротьба з націоналістичними ухилами в КП(б)У та КПЗУ (1927
До резолюції пленуму ЦК КП(б)У про лінію національної політики КПЗУ
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
До резолюції пленуму ЦК КП(б)У
про лінію національної політики КПЗУ.


1. Резолюція ЦК КПП з приводу виступу т. Максимовича на пленумі ЦК КП(б)У.

ЦК КПП стверджує цілком позицію своїх представників на квітневому пленумі ЦК КПЗУ в питанні про тов. Шумського, що приєдналися до позиції, на яку став на пленумі представник Комінтерну.

ЦК КПП гостро засуджує виступ представника ЦК КПЗУ на пленумі ЦК КП(б)У, який заперечував проти задоволення прохання т. Шумського звільнити його від роботи в УСРР і мотивував це тим, що коли тов. Шумський піде з роботи на радянській Україні, то це згуртує контр-революцію на Західній Україні. Такий виступ офіційного представника ЦК КПЗУ не міг не мати значіння політичної демонстрації проти національної політики ЦК КП(б)У та ЦК ВКП(б).

ЦК КПЗУ більшістю своєю не тільки не виступив проти цієї дуже великої політичної помилки свого представника, але, навпаки, утримався від голосування за резолюцію представника ВККІ в даному питанні. Цим самим ЦК КПЗУ солідаризувався з виступом свого представника і поставив себе у конфлікт з лінією Комінтерну та ВКП(б) в національному питанні.

Ця помилка ЦК КПЗУ набирає тим більшого негативного значіння, що за теперішніх умов у Польщі вона йде на руку урядові Пілсудського в його національній політиці на Західній Україні, скерованій своїм вістрям проти СРСР, і заховує підготовку війни проти Радянського Союзу під прапором справжньої „неналежности“ України.

Той факт, що провідна група в ЦК КПЗУ і далі настоює на цій своїй грубій помилці, сигналізує нам небезпеку націонал - більшовицького ухилу в КПЗУ.

ЦК КПП як-найрішучіше засуджує цю поведінку більшости ЦК КПЗУ, як в корені помилкову і анти-комінтернівську, надто шкідливу для всього комуністичного руху на Західній Україні.

2. Заява ЦК КПЗУ.

ЦК КПЗУ констатує:

1. ЦК КПЗУ ніколи не перебував і не перебуває тепер в будь-якій опозиції до національної політики КП(б)У. ЦК КПЗУ цілком солідаризується з національною політикою КП(б)У та зо всіма практичними заходами КП(б)У в ділянці національної політики. ЦК КПЗУ завжди був переконаний і не міг не мати цього переконання, що успішна боротьба з українським націоналізмом, який починає виявляти тепер підвищену активність як на Західній Україні, так і на Україні радянській, можлива тільки за щільного ідеологічного звязку КПЗУ з КП(б)У, тільки за рішучої боротьби з усілякими ухилами від ленінської лінії в національному питанні, звідки б вони не виходили.

2. ЦК КПЗУ констатує, що в виступах члена ЦК КП(б)У тов. Шумського виявилися ухили націоналістичного характеру, а саме: а) в недостатньому й несвоєчасному відокремленні від ухилів т. Хвильового, який висунув по лінії літературній гасло відокремлення від Москви та орієнтації на „психологічну Европу“, об'єктивно пішов назустріч українському націоналізмові, що ненавидить співробітництво українського пролетаріяту з російським пролетаріятом і який прагне капітуляції робітничо-селянської України перед капіталістичною Европою; б) в низці фактів, відзначених у останніх резолюціях ЦК КП(б)У, наприклад, у заяві, що в партії панує тип „презpeнного малоросса“, що „в комуніста-українця мало доказових аргументів, якими можна було б парирувати балачки українських націоналістів“ і т. инш. Тов. Шумський не тільки не відмовився від своїх помилок, а, навпаки, обстоюючи їх далі, тим самим пішов об'єктивно назустріч натискові націоналістичної дрібної буржуазії.

3. ЦК КПЗУ констатує, що виступ представника ЦК КПЗУ, кандидата в члени ЦК КП(б)У т. Максимовича на пленумі ЦК КП(б)У, який висловив сумнів про доцільність переміщення тов. Шумського за межі України, по суті став прихованням націоналістичних ухилів тов. Шумського. ЦК КПЗУ найрiшучiше засуджує виступ тов. Максимовича і відзначає, що цей виступ є тим більше неприпустимий в звязку з серйозністю нинішнього моменту. Утворюючи вражіння, ніби між КПЗУ та КП(б)У існують суперечки в ділянці національної політики, тов. Максимович своїм виступом об'єктивно пішов назустріч українському дрібно-буржуазному таборові, що, намагаючись, знайти щілини в лавах КП(б)У, провадить тепер шалену кампанію проти УСРР та національної політики КП(б)У. ЦК КПЗУ констатує, що велика політична помилка, зроблена тов. Максимовичем, має своє джерело в настроях дрібної буржуазії.

Доказом цього може бути хоча б те місце заяви тов. Максимовича, де говориться, що вдоволення прохання т. Шумського що-до його переводу з України сприятиме консолідації табору УНДО, ніби-то наша партія в боротьбі за правильність своєї лінії в національній політиці повинна керуватися настроями дрібно-буржуазних мас.

4. ЦК КПЗУ констатує, що більшість ЦК КПЗУ, солідаризуючись з виступом т. Максимовича і не приставши на резолюцію, запропоновану представником ВККІ, вчинила неприпустиму політичну помилку, що так само мало своє джерело у недостатньому пильнуванні що-до натиску націоналістичної дрібної буржуазії. ЦК КПЗУ цілком усвідомив те, що помилка більшости ЦК КПЗУ не тільки приховувала націоналістичні ухили в лавах КП(б)У, але, коли б вона тривала й далі, послабила б опір партії в боротьбі з націоналістичним табором, що, з'єднавшись з польським фашизмом, виявляє за теперішнього часу підвищену протирадянську активність.

5. ЦК КПЗУ зі всією відповідальністю заявляє, що він цілком солідаризується з останніми резолюціями ЦК КП(б)У, а також визнає за цілком правильну резолюцію ЦК КПП в питанні про помилку ЦК КПЗУ. ЦК КПЗУ, яскраво усвідомивши значіння нинішнього моменту, заявляє, що, провівши кампанію роз'яснення в лавах партії в питанні про зазначену вище помилку, він тим самим озброїть партію правильною й твердою лінією в національній політиці, що її в основному вже намітила VII конференція КПЗУ.

3. Заява меншости членів ЦК КПЗУ.

1. Наша точка зору в питанні про національну політику ЦК КП(б)У та націоналістичні ухили Шумського й Максимовича на поширеному квітневому пленумі ЦК КПЗУ в присутності представника Комінтерну виявилася в тім, що ми голосували за подану ним резолюцію та висловили цілковиту солідарність із змістом листа ЦК КП(б)У до ЦК КПЗУ.

2. Позиція, що на неї стала більшість поширеного пленуму ЦК КПЗУ в питанні про нацполітику ЦК КП(б)У та 2 націоналістичні ухили Шумського й Максимовича, була тяжкою націоналістичною помилкою, а те, що за резолюцію представника Комінтерну не голосували і лишили без відповіди лист ЦК КП(б)У, означало, що більшість ЦК КПЗУ дійшла до конфлікту з лінією Комінтерну та ЦК КП(б)У, а всю партію це дезорієнтувало й паралізувало в боротьбі з УНДО та фашистською диктатурою, бо правильна лінія боротьби з УНДО та фашистською диктатурою на Західній Україні за лежить, насамперед, від правильного ленінського ставлення до національного питання і радянської України.

3. ДеклараціяУ ЦК КПЗУ означає відмову від помилкової позиції, що на неї стала більшість ЦК КПЗУ, та рішуче засудження націоналістичних ухилів Шумського, а також недвозначне відокремлення від помилкової лінії Максимовича та його фракційної роботи.

4. Декларація дає докладну характеристику зробленої помилки, особливо за теперішнього часу, коли фашистський уряд разом з ундовсько-петлюрівською бандою готує збройний напад на СРСР.

5. Відмова більшости ЦК КПЗУ від зробленої помилки, всебічна її критика та відокремлення від помилкової лінії Максимовича дає певність, що дезорієнтація в національному питанні, що останніми часами трапилася в нашій партії, швидко мине.

Для цього ЦК повинен поставити в партійних організаціях, в партійній пресі національне питання на всю його широчінь і пояснити партійним масам небезпеку націоналістичних ухилів, особливо в момент підготовки війни проти СРСР.

Тільки партія, озброєна ленінською теорією та практикою в національному питанні в Західній Україні, тільки партія, що запроваджує правильну лінію в національному питанні,— зможе здійснити революційний союз робітників і селян на Західній Україні.

Поруч роботи коло поглиблення партійної свідомости у вищезазначеному питанні з метою максимально застерегти партію від націоналістичних помилок, ми повинні зробити її ще чулішою і здатною ставити опір натискові дрібно-буржуазного оточення з одного боку, а так само зробити її справжнім гегемоном експлоатованих і пригнічуваних мас Західньої України. Неодмінно слід перевести кілька організаційних заходів, а саме:

а) усунути тов. Максимовича від керівництва та роботи в КПЗУ;

б) поширити ЦК, ввівши до нього активних партійних робітників із партійних низів;

в) грунтовно реорганізувати З. б. Д.;

г) реорганізувати центральні партійні редакції;

д) реорганізувати найважливіші відділи ЦК.

4. Додаткова заява ЦК КПЗУ.

В додаток до нашої попередньої заяви вважаємо за потрібне заявити таке:

1. Ми цілком усвідомили і характер і джерело наших ухилів. Ми як-найрішучіше заявляємо, що ми цілковито погоджуємося з останніми постановами ЦК КП(б)У і, не вагаючись і без застережень, переведемо їх у життя.

2. Зокрема що-до виступу тов. Максимовича на пленумі ЦК КП(б)У, то, як це відзначено в нашій першій заяві, ми розглядаємо цей виступ, як приховування націоналістичних ухилів тов. Шумського. Ми цілком погоджуємось з постановою ЦК КП(б)У, де сказано, що тов. Максимович „не тільки не відмежувався й солідаризувався з націоналістичними ухилами всередині КП(б)У в особі тов. Шумського, але, виступаючи, сам виявив націоналістичний ухил і пройнявся поглядом дрібної буржуазії, а саме в національнім питанні“. Ми цілком усвідомили, що виступ тов. Максимовича об'єктивно пішов назустріч націоналістичній дрібній буржуазії і підтримував ті елементи в середині партії, що фракційно настроєні до національної політики КП(б)У. Як у своїй першій заяві, так і тепер потверджуємо,

що джерело ухилу тов. Максимовича полягає в нaтискові дрібної буржуазії. Докази цьому такі:

а) аргументація тов. Максимовича, ніби вдовольнити прохання т. Шумського про те, щоб відпустити його з України; значить викликати „дезорієнтацію, а то і вербування несталих елементів під прапор фашизму, УНДО, Пілсудського“. Коли так підходити до справи боротьби з націоналістичними ухилами, то це доводить, що, виступаючи, тов. Максимович керувався настроями та поглядами дрібної буржуазії.

б) Вислів тов. Максимовича, що він, „виходячи з потреби, особливо в цей момент, вдвічі рiшучiше давати одсiч всім нападам української націоналістичної контр-революції на нашу партію і не дати їй змоги використати хоч би найнезначніші розходження думок в нашому таборі“, напружити всіх сил, „щоб КПЗУ погодилася на постанови пленуму ЦК КП(б)У повнотою і без зауважень“.

Таким чином, т. Максимович виявив політичну безпринципність, бо, як це відзначено в листі КП(б)У, вважав за можливе для партії погодитися з постановами пленуму ЦК КП(б)У, не вважаючи на те, що насправді партія з ними не згодна, погодитися, виходячи з побоювань, щоб націоналістична дрібна буржуазія не змогла використати наші принципіяльні розходження. Як це вже відзначено в нашій першій заяві, ми від імени ЦК КПЗУ рішуче засуджуємо виступ т. Максимовича і потверджуємо, що цей виступ як взагалі, так і головним чином, в звязку з важливістю нинішнього моменту, політично був неприпустимий і шкідливий.

3. Висвітлюючи окремі ухили т. Максимовича, ЦК КПЗУ заявляє, що він ні в якім разі не хоче зменшити важливости та значіння своїх власних помилок і ухилів. Беручи на останньому пленумі ЦК КПЗУ під захист виступ т. Максимовича і приєднуючись до нього, більшість ЦК КПЗУ також стала на шлях націоналістичного ухилу і об'єктивно своєю позицією допомогла лише зміцнити опозиційно настроєні елементи проти національної політики КП(б)У так на радянській Україні, як і на Західній Україні. Ми цілковито погоджуємося з постановою ЦК КП(б)У, що наша позиція на пленумі ЦК КПЗУ об'єктивно „ідейно допомагала націоналістичним ухилам“, що були в лавах КП(б)У, що „заявляючи на словах про свою цілковиту ідейну солідарність зі всіма постановами ЦК КП(б)У і одночасно підтримуючи націоналістичні ухили в лавах КП(б)У“, більшість ЦК КПЗУ тим самим стала на шлях згаданого ухилу. Отже, як правильно зазначає постанова ЦК КП(б)У, позиція більшости ЦК КПЗУ об'єктивно мусила допомагати повстанню „єдиного фронту націоналістичного ухилу в українському національному питанні на радянській і Західній Україні“.

4. ЦК КПЗУ ще раз зі всією рішучістю та відповідальністю заявляє, що, перевівши роз'яснювальну кампанію серед партійних мас з приводу ухилів, що їх зробила більшість ЦК КПЗУ, і піддавши їх більшовицькій самокритиці, вона зліквідує всі ухили і вживе всіх заходів до того, щоб забезпечити партію від усяких вагань у національному питанні та від викривлення її лінії під впливом дрібної буржуазії.


29 V1-1927 р.



Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).