До червоних стрельців (1920)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
До червоних стрельців (1920) (1920
Василь Бобинський
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Василь Бобинський, Поезії. Київ, 1967

Гордовито замаяв червоний наш стяг,

Він нас кличе до бою за волю,

Він зове нас туди, де панує кат-лях,

Нести скутим братам нашим долю.

Так згуртуймо ж ми лави стрілецькі

свої

Щоб подібні були вони криці,

Щоб серця всі стрілецькі пройняті були

Невстрашимістю й силою львиці.


Хай же страху не буде в стрілецьких

серцях!

І чи волю здобудем, чи згинем,

Поклянемся ми всі на червоний наш стяг,

Що святої ми справи не кинем.

Хай же ворог тремтить, бо надходить

той час,

Що дістане тяжку він розплату,

І стрілецька, червоної волі рука

Відомстить за тяжкі кривди кату.