Перейти до вмісту

Дума про Остафія Дашкевича

Матеріал з Вікіджерел
Дума про Остафія Дашкевича
Та дайдах ! Та дайдах !
Татарчуком трусить страх ,
Татарцюга бородатий
Біжить коника сідлати:
Татаринка молодая
Чорнобрива,уродливая,
За віконце виглядає,
Думу думає.
Ой ! коли б я мала та орлині крила ,
Ой ! тоби м в Козачизну тепер полетіла ,
А там в Козачизні хрестом ся молила ;
Атаману козацькому правду говорила :
Ой ти Атамане ! Сизоперлий орле :
Коли ж ся до тебе дівчина пригорне ?
Дівчина небога в Татар у неволі ,
А ти з Козаками стоїш в чистім полі .
Дівчина небога тужить та сумує,
А татарин бісурмана і з туги глумує.
Ой Пане Остапе ! Де ти забарився ?
Чи ще з неволі тай не відкупився
Чи з ляшками по світі бродиш ?
Ой ! Чому ти козаченьків тай в Крим не приводиш?
Я і з неволі тай не відкуплявся
Через землі татарскі коником пробрався .
По дорозі мені звірі забігали
Тай коня спиняли;
КІнь звірців ся не злякав ,
Стальовими підківцями під ноги топтав .
По передомною орли пролітали.
І мене спиняли ;
Я їх мечом одганяв ,
І крила рубав .
За мною чорні вставали хмари ,
А в хмарах були татари ;
Но кінь мій вихром степи пробігав .
За собою хмари зоставляв .
За мною кулі в погоню летіли ,
Но мене брати не хтіли ;
Бо на чорта є хрест , на кулю є слово ,
Так я в Козачину вернувся здорово .
А теперки в Татарчизні іще погуляю ,
Та уже і зброю наражаю ,
Чи то чорні орли крила розпустили
Темненькою нічю сонечко закрили ,
Чи то із за мора хмара наступає ?
Ой ! то не з за мора хмара наступає  ;
Ні чорнії орли крила розпустили .
Темненькою нічю сонечко закрили
То під ясне небо луна набігає ,
А димом клубками по полі качає :
То хоробре Козачча Татарів розбили ,
І город бісурманський Очаків запалили .
Базар горит ,а на море луна іде ,
Пан Атаман козаченьків додому веде .
А за ними бісурмани поле покривали ;
Атамана козацького хороше угощали :
Хороше угощали , дарами надарали ,
Ой втоді то козаченьків ! та всі шановали .