Як того пана Івана,
Що Свеговського гетьмана,
Бісурмани піймали ;
То голову єму рубали.
Ой голову єму рубали ,
Та на бунчук вішали,
Та в сурми вигравали,
З єго глумували.
А із низу хмара стягала,
І воронів ключа набігала,
По Україні тумани клала;
А Україна сумувала,
Ой Україна сумувала,
Свого гетьмана оплакала.
Тоді буйні вітри повівали
" Деж ви нашого гетьмана с подівали ? "
Тоді кречети налітали :
" Деж ви нашого гетьмана жалковали ?
Тоді орли загомоніли :
« Деж ви нашого гетьмана схоронили ?
Тоді жайворонки повелися:
Деж ви з нашим гетьманом прощалися ?
В глибокої могилi,
Біля города, біля Кілії,
На турецькі лінії.
