Дума про смерть Богдана Хмельницького

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ей, зажуриться, заклопочеться Хмельницького старая голова,

Що при йому-то не було ні сотників, ні полковників нема;

Тільки пробував при йому Іван Луговський,

Писар військовий,

Козак лейстровий.

Тогді-то вони стали у раді,

Як малії діти,

Од своїх рук листи писали,

По городах по полкових, по сотенних розсилали,

А до козаків у листах приписували:

"Ей, козаки, діти, друзі!

Прошу вас, добре дбайте,

Борошно зсипайте,

До Загребельної могили прибувайте,

Мене, Хмельницького, к собі на пораду ожидайте!"

От тогді ж то козаки добре дбали, Борошно зсипали,

До Загребельної могили прибували,

Воскресенія Христового дожидали, –

Хмельницького в вічі не видали,

Вознесенія Христового дожидали, –

Хмельницького в вічі не видали,

Петра й Павла дожидали, –

Хмельницького в вічі не врідали,

Іллі-пророка дожидали ,–

Хмельницького в вічі не видали,

Духа-тройці дожидали, –

Хмельницького в вічі не видали.

Тогді ж то козаки стали у раді,

Як малії діти:

"Хвалився нам гетьман Хмельницький,

Батю Зинов Богдану чигиринський,

У городі Суботові

На спаса-преображеніє ярмалок закликати..."

Тогді ж то козаки добре дбали,

До города Суботова прибували,

Хмельницького стрічали,

Штихи у суходіл стромляли,

Шлики із себе скидали,

Хмельницькому низький поклон послали:

"Пане гетьмане Хмельницький,

Батю Зинов наш чигиринський!

Нащо ти нас потребуєш?"

Тогді ж то Хмельницький стиха словами

промовляє:

"Ей, козаки, діти, друзі!

Прошу я вас, добре дбайте,

Собі гетьмана настановляйте.

Чи нема между вами котрого козака старинного,

Отамана курінного?

Вже ж я час од часу хорію,

Между вами гетьманувати не здолію;

То велю я вам между собою козака на гетьманство обирати –

Буде между вами гетьманувати,

Вам козацькі порядки давати".

Тогді-то козаки стиха словами промовляли:

"Пане гетьмане Хмельницький,

Батю Зинов наш чигиринський!

Не можем ми самі между собою, козаками, гетьмана обібрати,

А жолаем од вашої милості послихати".

От тогді ж то Хмельницький стиха слова промовляє:

"Ей, козаки, діти, друзі!

Прошу я вас, добре дбайте,

Єсть у мене Іван Луговський,

Котрий у мене дванадцять літ за джуру пробував,

Всі мої козацькі звичаї познав,

Буде между вами, козаками, гетьманувати,

Буде вам козацькі порядки давати".

Тогді-то козаки стиха словами промовляли:

"Пане гетьмане Хмельницький,

Батю Зинов наш чигиринський!

Не хочем ми Івана Луговського:

Іван Луговський близько ляхів, мостивих панів, живе, –

Буде з ляхами, мостивими панами, накладати,

Буде нас, козаків, за нівіщо мати!"

Тогді-то Хмельницький стиха словами промовляє:

"Ей, козаки, діти, друзі!

Коли ви не хочете Івана Луговського,

Єсть у мене Павел Тетеренко".

"Не хочем ми Павла Тетеренка!"

"Дак скажіте, – говорить, – кого ви жолаєте?"

"Ми, – кажуть, – жолаєм Євраха Хмельниченка".

"Ще ж, – каже, – мойму Євраху Хмельниченку

Тільки всього дванадцять літ од роду,

Ще він возрастом мал, розумом не дійшлий".

"Будем, – говорять, – попліч його дванадцять персон саджати,

Будуть його добрими ділами наущати,

Буде между нами, козаками, гетьманувати,

Нам порядки давати".

От тогді-то козаки добре дбали,

Бунчук, булаву положили,

Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили,

Тогді із разних пищаль погримали –

Хмельниченка гетьманом поздоровляли.

От тогді Хмельницький, як благословеніє синові здав,

Так і в дом одправився

І сказав йому:

"Гляди ж, – говорить, – сину мій!

Як будеш немного Ташликом-рікою гуляти,

На бубни, на цуромки вигравати,

Дак будеш отця живого заставати.

А як будеш много Ташликом-рікою гуляти,

На бубни, на цуромки вигравати,

Дак не будеш отця живого заставати".

Тогді ж то Єврась, гетьман молодий,

Ташликом-рікою довго гуляв,

На бубни, на цуромки вигравав,

Додому приїжджав

І отця живого не заставав.

Тогді-то велів у Штоминім дворі

На високій горі

Гроб копати.

Тогді ж то козаки штихами суходіл копали,

Шликами землю виносили,

Хмельницького похоронили;

Із разних пищаль подзвонили,

По Хмельницькому похорон зчинили.

Тогді ж то козаки, поки старую голову Хмельницького зачували,

Поти і Єврася Хмельниченка за гетьмана почитали,

А як не стали старої голови Хмельницького зачувати,

Не стали і Єврася Хмельниченка за гетьмана почитати:

"Ей, Єврасю Хмельниченку, гетьмане молодий!

Не подобало б тобі над нами, козаками, гетьманувати,

А подобало б тобі наші козацькі курені підмітати!"