Думи і мрії/І все таки до тебе думка лине

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Думи і мрії.
Невільничі піснї (1895—1896)
(1899

Леся Українка
«І все таки до тебе думка лине…»
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Видання: Львів: 1899.

***

І все таки до тебе думка лине,
 Мій занапащений, нещасний краю,
 Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.

Сї очі бачили скрізь лихо і насилля,
 А тяжчого від твого не видали,
 Вони б над ним ридали,
Та сором слїз, що ллються від безсилля,

О слїз таких вже вилито чимало, —
 Країна цїла може в них втопитись;
 Доволї вже їм литись, —
Що сльози там, де навіть крові мало!
1895 року.