Думи і мрії/Давня весна

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Думи і мрії (1899
Леся Українка
Мелодії (1893—1894)
Давня весна
Видання: Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1899.
11.
 
Давня весна.

Була весна весела, щедра, мила,
 Промінням грала, сипала квітки,
Вона летїла прудко, мов стокрила,
 За нею вслїд співучії пташки!

Все ожило, усе загомонїло, —
 Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сьміялось і бренїло,
 А я лежала хвора й самотна.

Я думала: „Весна для всїх настала,
 Дарунки всїм несе вона ясна́,
Для мене тілько дару не придбала,
 Мене забула радісна весна“.

Нї, не забула! У вікно до мене
 Заглянули від яблунї гільки,
Замиготїло листячко зелене,
 Посипались білесенькі квітки.

Прилинув вітер і в тїсній хатинї
 Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули піснї пташинї
 І любий гай свій відгук з ним прислав.

Моя душа нїколи не забуде
 Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
 Як та була, що за вікном цьвіла.

1894 року.