дівега

дівега

*Діве́га, ги, ж. = Діва́ха. Люде тюкають: яка, кажуть, дівега, а він у такому вбожестві держить її дома. А. Тесл.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28