БЕЛІНДА І ДРУГА ЖІНКА
[і за ними хор]
Страх даремний свій розвій:
Закоханий обранець твій.
Усмішкою чарівною
Він звільнить від невпокою.
Вам амури уберуть
В єлисейські квіти путь.
ХОР
І горбам, і ярам, і бескетам, і скелям,
Щебетливим гаям і холодним джерелам
Хай звитягу покажуть краса і любов.
Учтуйте, амури, бо день ваш прийшов.
ЧАКЛУНКА
Блудні сестри, що ляка
Вночі ваш гурт мандрівника,
Любо вам, як ворон крикне,
Ви б’єте вмирущим вікна,
Прийдіть, прийдіть на мій клич, нам буде хвала,
Коли ми Карфаген спалим дотла.
Прийдіть!
[Входять Відьми]
ПЕРША ВІДЬМА
Що, відьмо, що таке тобі?
ДРУГА ЖІНКА
Тут вона п’ялась по скелях,
Тут купалась у джерелах,
Тут Актеон згубив талан
І жереб злий посів:
Від власних лютих псів
Зазнав смертельних ран.
[Танець жінок з почту Дідони, які розважають Енея]
ДУХ
Стій, слухай Зевсових велінь:
На зов його цю ніч повстань.
ЕНЕЙ
Цю ніч?
ДУХ
Вночі країну цю покинь,
Гнівливий бог не терпить зволікань.
Зевса річ передаю:
Не гай ні дня в хмелю жаги,
В Лацій шлють тебе боги, –
Зведеш у тім краю
Ти Трою знов свою.
ЕНЕЙ
Зевсу коряться й царі,
Цю ніч піднімем якорі.
[Дух виходить]
Та ах! візьму слова звідкіль,
Що втишили б царицин біль?
Заледве розцвіла любов,
Як розставання час прийшов.
Як пережити долі злам?
Сьогодні – вдвох, а завтра – сам!
Хай буде проклят Зевс: йому
Корюсь, але радніш я смерть прийму.
ЧАКЛУНКА І ВІДЬМИ
(ХОР)
Вдалися чари в нас,
Веселим танцям час.
Хай же карфагенські німфи для сміху
Станцюють нам на втіху.
Здивують і небо танцюристки,
Трощачи весь гай на тріски.
Розтрощить цей танець весь гай на тріски.
ПЕРШИЙ МАТРОС [і за ним хор]
Час у путь, мореходи, час якір підняти,
Бо відплив нас не буде чекати;
Киньмо німфам на березі п’яне «прощай»
Й, оплакані кимось,
Вернутись клянімось,
Не маючи й гадки вернути в цей край,
Так, навіть без гадки вернути в цей край.
ХОР
Погибель несучи,
Радіємо шалено:
Дідоні – уночі,
А вранці – Карфагену.
[Іспанці на чолі з Джеком Ленторном звертають убік і приєднуються до відьом]
ДІДОНА
Даремна проповідь твоя:
Землі і небу скаржусь я,
Та нащо їм мої слова?
Змова їх мене вбива.
Благати Долю мушу, бо ніде
Нещасну більше прихисток не жде.
БЕЛІНДА
Поглянь, царевич надійшов,
Такий зажурений, немов
Щоб щирість довести тобі.
[Входить Еней]
ЕНЕЙ
Що я вдію у журбі?
Як я, царице, передам
Наказ богів розстатись нині нам?
ДІДОНА
Так там, де струменіє Ніл,
Брехливий плаче крокодил,
Так лицемір, що смерть несе,
На небо і богів звертає все.
ЕНЕЙ
В ім’я добра…
ДІДОНА
В ім’я добра, спинись!
Клятв оцих ти встиг зректись.
Свій за морем трон утвердь,
Мене ж, покинуту, жде смерть.
ЕНЕЙ
Усупереч богам, я твій,
Твоя любов – найвища з мрій.
ДІДОНА
Ні, йди, зрадливцю, до мети.
Тепер я думаю, як ти.
Каяття не верне знов
Дідони скривджену любов,
Бо досить, хай куди язик твій гне,
Одної гадки кинути мене.
ЕНЕЙ
Хай що присудить Зевс, я твій.
ДІДОНА
Ні, ні, іди! Іди мерщій!
ЕНЕЙ
Ні, ні, я твій, найвища з мрій.
ДІДОНА
Барінням смерть мені не заподій,
Іди мерщій! [і т. д.]
[Еней виходить]
Проте не омину я скін:
Прийде смерть, як піде він.
ДІДОНА
[У хмарах над її могилою з’являються амури]
Беліндо, перед зором чорно,
Дай до тебе припаду,
Смерть ось-ось мене огорне,
Смерть сьогодні в гості жду.
Коли засну в землі, сéрця не троюдь, –
Я винна на біду.
Не забувай, а жереб мій – забудь!
Henry Purcell Dido and Aeneas /edited by G. Alex. Macfarren. - London, 1840
Henry Purcell Dido and Aeneas /edited by William Hayman Cummings // The Works of Henry Purcell, Vol.III - London: Novello, Ewer & Co., 1889. Plate 7590