Перейти до вмісту

ЕІУ/Луцький Олександр Андрійович

Матеріал з Вікіджерел
ЕІУ/Луцький Олександр Андрійович

ЛУЦЬКИЙ Олександр Андрійович (псевдоніми – Довбня, Богун, Марко, Беркут, Богдан, Андрієнко, Клименко, Боднар; 1910–13.11.1946) – діяч руху укр. націоналістів, один з організаторів та воєначальників Української повстанської армії. Н. в с. Боднарів (нині село Калуського р-ну Івано-Франк. обл.) у сел. родині. Навч. в Станіславській г-зії. 1930 став членом Організації українських націоналістів. По закінченні г-зії (1932) служив у польс. армії. 1933 – керівник орг. референтури Станіславської окружної референтури ОУН. Від вересня 1933 до поч. 1938 відбував ув'язнення через причетність до підготовки замахів на представників польс. властей. У серпні 1938 – березні 1939 – кер. Станіславської окружної референтури ОУН, був удруге заарештований. З початком Другої світової війни у вересні 1939 нелегально перетнув радянсько-нім. кордон, мешкав на території Генеральної губернії. Навч. в м. Краків на курсах підготовки військ. кадрів ОУН(б), займався розвідувальною діяльністю. Учасник 2-ї конференції ОУН у Кракові (лютий 1940), підтримав фракцію С.Бандери. У березні–листопаді 1940 очолював Станіславський обласний провід ОУН, вів роботу зі створення підпільної мережі з підготовки антирад. повстання в регіоні. Один з організаторів батальйону "Нахтігаль", кер. мобілізаційного відділу Проводу ОУН(б). Учасник 2-го збору ОУН у Кракові (березень 1941). Воював у складі батальйону "Нахтігаль", а від кінця 1941 і до поч. 1943 командував взводом у 201-му батальйоні охоронної поліції в Білорусі. Заст. військ. референта Проводу укр. націоналістів. За його ініціативою та за наказом Гол. військ. штабу УПА від 15 липня 1943 велося створення Української народної самооборони (УНС) в Карпатах, а сам він став її командиром. УНС (на серпень 1943 – 5–6 тис. бійців) вела бої з рад. партизанами С.Ковпака, німцями, загонами Армії Крайової. У грудні 1943 на її базі сформовано групу УПА "Захід" ("Захід–Карпати"), якою Л. командував до початку вересня 1944. Член Проводу ОУН(б) з жовтня 1943 до березня 1944. У травні 1944 був заарештований гестапо й до червня утримувався під арештом. Після звільнення через суперечності з Р.Шухевичем відсторонений від командних посад в УПА та ОУН, працював перекладачем військ. референтури ОУН, перебував під слідством Служби безпеки ОУН. 29 січня 1945 захоплений співробітниками наркомату держ. безпеки УРСР разом із дружиною – підпільницею ОУН Юлією Луцькою (10 серпня 1946 засуджена до 10 років позбавлення волі). На допитах докладно розповів про історію творення УНС. Вироком Військ. трибуналу військ МВС Укр. округу від 10 серпня 1946 Л. засуджений до вищої міри покарання. Страчений у м. Київ.

Джерело

[ред.]

[1]

Література

[ред.]
  • Вєдєнєєв Д., Шаповал Ю. Пастка для "Лицаря". Обставини загибелі Олекси Гасина. "Військово-історичний альманах", 2002, число 4
  • Вєдєнєєв Д.В., Биструхін Г.С. Меч і тризуб: Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА (1920–1945). К., 2006
  • Їх же. "Повстанська розвідка діє точно і відважно…": Документальна спадщина під-розділів спеціального призначення ОУН та УПА: 1940–1950-ті роки. К., 2006.