ЕУ/Адміністративне право

ЕУ
Адміністративне право

1993

Адміністративне право на Україні. Під А. п. звичайно розуміють ділянку держ.-правного порядку, що охоплює стосунки, пов’язані з порядком і формами діяльности органів внутр. урядування. В свою чергу, під останнім розуміється керівна діяльність держ. органів, за винятком законодавства, судівництва, зовн.-політ. ділянки і сфери виключної компетенції верховної держ. влади. Щодо орг-ції системи урядування на укр. землях у різні іст. періоди — див. ЕУ I, розділи «Держ. право» (стор. 636—47); «Держ. устрій Укр. Держави в 1917—20 pp.» (стор. 647—53); «Україна в складі Російської Імперії 19—20 ст.» (підрозділ «Держ. устрій і місцева адміністрація», стор. 479—82); «Устрій укр. земель у складі Австро-Угорщини» (стор. 494—98); «Устрій сов. України в складі СССР» (підрозділ «Центр. і місцеві органи влади УССР», стор. 673—75).

Джерелами А. п. є загальні й спеціяльні законодавчі й ін. нормативні акти. В царській Росії адміністративне законодавство було частково кодифіковане в «Уставе предупреждения и пресечения. преступлений». В УССР джерелами А. п. вважаються: 1) конституції СССР і УССР; 2) закони СССР і УССР; 3) укази Президії Верховного Совєта СССР і Президії Верховного Совєта УССР; 4) статути в окремих галузях урядової діяльности; 5) постанови совєтів міністрів СССР і УССР; 6) накази й інструкції міністрів в СССР і УССР; 7) рішення й розпорядження місцевих совєтів і їхніх виконавчих комітетів. УССР — єдина з усіх сов республік, де адміністративне законодавство частково (в ділянці публічного спокою й порядку) кодифіковане у вигляді «Адміністративного кодексу УСРР», виданого 12. 10. 1927.

В ряді держав передбачено особливий судовий порядок розв’язання суперечок, безпосередньо пов’язаних із діяльністю в ділянці урядування (т. зв. адміністративна юстиція). В Рос. Імперії окремого адміністративного судівництва не було, лише скарги на діяльність міністерств подавались до 1 департаменту Сенату. Він же розглядав суперечки між судовими органами і між ними та органами, місц. самоврядування.

В Австрії існував з 1875 р. адміністративний суд („Verwaltungsgerichtshof“), куди подавалися скарги на діяльність адміністративних органів.

В УНР утворений законом Центр. Ради з 17. 12. 1917 Генеральний Суд мав у своєму складі Адміністративний Відділ, який при реорганізації в Гетьманській Державі Ген. Суду на Державний Сенат 8. 7. 1918 був перейменований на Ген. Адміністративний Суд. Директорія УНР повернула стан, створений законом з 17. 12, 1917. В УССР окремої адміністративної юстиції не існує. Певні елементи її можна вбачати в деяких функціях нагляду з боку прокуратури над органами урядування, а також в оскаржуванні деяких дій цих органів перед судами, як, наприклад, неправильності в списках виборців, відмовлення зареєструвати когось як господаря будівлі тощо.

Література: Грибовский В. Государственное устройство и управление Российской Империи. О. 1913; Jellinek W. Verwaltungsrech; 1931; Яковлів А. Основи конституції УНР. Париж 1935; Чубатий М. Огляд історії укр. права. Мюнхен 1946—47 (циклостиль); Окіншевич Л. Лекції з історії укр. права. Мюнхен 1947 (циклостиль); Юрченко О. Чинне право в Україні. Мюнхен 1948 (циклостиль); Студеникин С., Власов В., Евтихиев И. Советское административное право. М. 1950.

О. Юрченко