ЕУ/Аґрономія

1993

Аґрономія, цикл с.-г. наук, пов’язаних з обробітком землі та плеканням с.-г. рослин. У широкому розумінні слова в цей цикл включають і зоотехн. науки.

На Україні розвиток А. щільно пов’язаний з діяльністю наук. та наук.-дослідних установ: ун-тів, с.-г. ін-тів, с.-г. н.-д. станцій (див. С.-г. освіта на Україні). У 19 в. на Україні не було широко організованих аґрономічних дослідів, що всебічно охоплювали б її сіль. госп-во. Розвиток А. залежав від окремих учених, обіймаючи здебільше вузькі галузі науки. В кін. 19 в., а особливо на поч. 20 в. пляномірну роботу розгорнули губ. і пов. земства, що організували мережу дослідних станцій; найстарішою є Полтавська (1884), за нею була заснована в Херсоні. Перед першою світовою війною на Україні було 52 дослідних полів та станцій і 8 контрольно-насінньових станцій. Крім того, було дві мережі дослідних полів із центром у Києві: Всерос. Т-ва Цукрофабрикантів і Київ. Т-ва Сіль. Госп-ва. Поза тим, на Україні діяли два т-ва, одно з яких було всеімперського маштабу — «Императорское Вольно-Экономическое Общество» (засноване 1765), а друге — «Императорское Общество Сельского Хозяйства Южной России» (з 1828), охоплювало Басарабську, Катеринославську, Таврійську та Херсонську губ. Існували ще губ. т-ва (Київське, Полтавське, Харківське, Херсонське); деякі з них утримували с.-г. виставки, нижчі с.-г. курси, аґрономічні лябораторії, видавали фахові часописи. У новіші часи існували пов. та місцеві т-ва. 1906 їх було 147, найбільше в Полтавській губ. (56). Ці т-ва були ліквідовані по революції, а дещо згодом — і активні в рев. роки Всеукр. Т-во Насінництва та Укр. Центр. С.-Г. Т-во в Києві, з 1918 перетворене у Центр. С.-Г. Кооп. Союз (Централ) (див.). Хоч аґрономічна праця тривала досить довгий час (земства провадили ґрунтові, статистичні й ін. досліди з другої пол. 19 в.) і перед революцією 1917 були вже очевидні добрі наслідки пляномірних заходів щодо піднесення врожайности гол. с.-г. культур, проте Україна до 1917 — 18 pp. не виступає в А. як окрема країна із своєрідними умовами сіль. госп-ва.

Піднесення укр. А. припадас на період 1918 — 29 pp., до поч. колективізації, коли укр. дослідники використовували широкі можливості н.-д. роботи, що було зумовлене конечністю для больш. влади інтенсивно відбудовувати сіль. госп-во. В ці роки орг-ція наук. А. на Україні набирає пляномірного характеру, обіймаючи різні її галузі Створена була мережа метеорологічної служби. Розгорнулася ґрунтознавча робота, що дала в 1920-их pp. першу зведену карту ґрунтів України і 10 тт. «Матеріялів дослідження ґрунтів України». Укр. селекціонери створили ряд високоцінних сортів с.-г. культур («українка», «кооператорка» та ін.). Наук.-дослідні станції (в 1927 р. — вже 35) працювали за єдиною програмою. Організовано було кілька заповідників (Асканія-Нова, цілинні степи Старобільщини, Надозів’я); визначне місце в н.-д. роботі зайняла проблема посушливости на півдні України та можливости засвоєння багатьох нових південних культур. З наук. установ, що сприяли розвиткові с.-г. науки, треба згадати: Другий відділ УАН (див.); С.-Г. Науковий Комітет України (див.), що видавав «Труди» й окремі праці великої цінности, як «Боташчно-геогр. районізація України» (1925), «Фльора України» та ін.; с.-г. ін-ти Київський, Харківський, Одеський, що видавали свої наук. записки («Записки» Київ. та Харківського Ін-тів, «Вісті» Одеського Ін-ту); с.-г. наук.-дослідні станції, особливо Полтавська, Херсонська, Носівська, Харківська, Іванівська, Київська, що видавали свої праці. У Зах. Україні — НТШ. Одночасно на Зах. Україні діяло т-во «Сільський Господар» (див.), яке побіч праці з ділянки сучасної аґрономії мало й деяке наук. значення; т-во видавало чимало фахових книжок (понад 180), випускало часописи, с.-г. календарі (1928 — 44 — щорічно); 1927 було утворене Т-во Укр. Аґрономів. Наукова праця велась через Аґрономічну комісію при НТШ. На еміґрації аґрономічну науку репрезентувала Укр. Госп. Академія — УТГІ (див).

Від другої пол. 1920-их pp. починаються переслідування укр. учених в УССР, а робота установ дедалі перебудовується в зв'язку з переходом до колективізації; праця н.-д. організацій підпорядковується поточним виробничим завданням, диктованим із Москви, і зазнає вузької галузевої спеціялізації.. Н.-д. інститути на Україні підпорядковуються Всесоюзній Академії С.-Г. Наук у Москві (з 1929, спершу через Всеукр. Академію С.-Г. Наук, пізніше ліквідовану). Нині аґрономічні н.-д. ін-ти входять в Академію Наук УРСР. Їх праця, як і діяльність численних дослідних станцій іде в напрямі реалізації практичних завдань, поставлених владою. В останні роки — це, поза раніше початими дослідами, як вирощування нових сортів культур, боротьба з шкідниками, бур’янами й посухою тощо, також — створення полезахисних смуг, дальші спроби піднесення врожайности, засвоєння й поширення нових для України культур (чай, бавовна та ін. техн. культури, цитрусові і т. д.). Цілковита підпорядкованість визначеним із центру завданням, вузька спеціялізація і зв'язаність постійним контролем позбавляють А. на Україні можливостей вільно і широко розвиватися.

Видатніші діячі в галузі А. на Україні: Зайкевич Анастасій — один із піонерів дослідної праці над цукровим буряком на Україні; Виноградський С. — мікробіолог, Рожественський Б., визначний наук. діяч у галузі дослідної праці (Харків); ґрунтознавці: Ґедройц К., Набоких О., Махів Г., Крокос К.; Яната О., відомий працями з галузі прикладної ботаніки та ботанічної термінології; Богданов С., проф. Київ. Ун-ту; Колкунов В., проф. Київ. Політехнічного Ін-ту, один з представників біологічного напряму в рослинництві; Слезкін П., проф. у Києві, автор багатьох монографій про цукровий буряк, зернові та ін. культури; Малюшицький М., проф. Київ. Політехнічного Ін-ту; Душечкін О., д. чл. АН УРСР, автор аґрономічних праць; брати Филиповські Олексій і Олександер, фахівці дослідної справи; Франкфурт С., організатор і завідувач мережі дослідних полів 1900 — 18; Сапєгін А., автор праць з генетики; Терниченко А., проф. хліборобства, редактор багатьох с.-г. часописів; садовод Л. П. Симиренко і директор Мліївської садово-городньої дослідної станції В. Л. Симиренко; Іваницький Б., проф. УТГІ, автор праць з лісознавства; Храпливий Є., гол. директор «Сільського Господаря», ред. багатьох часописів, автор праць із суспільної аґрономії; Павликовський Ю., автор праць із питань земельної реформи та тваринництва. В післявоєнну добу, крім деяких згаданих, над питаннями А. м. ін. працювали д. члени АН УРСР Василенко А., Власюк П., Гребень Л., Гришко М., Лисенко Т., Погребняк П., Соколовський О., Юр’їв В., чл.-кор. АН Звєрозомб-Зубовський Є., Старченко В. та ін.

С.-г. часописи. На підрос. Україні більшість с.-г. часописів виходила рос. мовою: «Хозяйство» (орган Южнорусского Общества Поощрения Сельского Хозяйства), «Земледелие» (журн. Киевского Общества Сельского Хозяйства), «Южно-русская с.-х. газета» (вид. Харьковского Общества Сельского Хозяйства з 1895), але після 1905 деякі почали виходити й укр. мовою: «Хлібороб» (Лубні 1905; Харків 1907 — 18), «Рілля» (Київ 1910 — 15, 1917 — 18); містили ст. на с.-г. теми часописи: «Рідний Край» (Полтава 1906 — 07, Київ — 1908 — 14), «Громадська Думка» (Київ 1905), «Рада» (Київ 1906 — 14), «Укр. Бджільництво» (Київ 1910 — 14), «Укр. Пасічництво» (Київ 1914 — 19); в 20-их pp. в УССР постали численні періодичні вид., зокрема «Вісник с.-г. науки та досвідної справи», «Сіль. Господар», «Вісник садівництва, виноградництва та городництва», «Укр. Аґроном», «С.-г. машина», «Механізація сіль. госп-ва», «Меліоративні питання» і ряд ін. у Харкові, «Вісник Пасічництва» в Києві та ін. На Зах. Україні виходили «Сіль. Господар» (Львів — Ярослав 1925 — 44), «Укр. Пасічник» (1928 — 44), «Сад і Город» (до 1939), «Хліборобська Молодь» (1934 — 39), «Укр. Аґрономічний Вісник» (1934 — 38) та ряд і». Серед післявоєнних в УССР — місячники Держсільгоспвидаву УССР «Мічурінець», «Соціялістичне тваринництво».

Література: Адрес-календарь с.-х. обществ. Департамент Земледелия. 1906; Список с.-х. обществ, возникших в 1905 г. Департамент Земледелия. 1914; Романенко А. Як постав і працює хліборобський вишкіл Молоді. Л. 1933; Храпливий Є. Ширення с-г. знань серед українців на зах.-укр. землях. Наук. Записки УТГІ, I. 1948; ЕУ I. Сільське господарство, стор. 1040-68.

О. Архімович