ЕУ/Вексель
Вексель, борговий документ, складений у встановленій правними приписами формі, який стверджує зобов'язання векселедавця сплатити певну суму у визначений реченець. В Росії вексельне право кодифікував «Вексельный Устав» 1832, складений під впливом франц. кодексу (перевиданий 1887). В Австрії спершу існували різні приписи в справах B.; вексельне законодавство уніфіковано в 1903. З 1910 існує в міжнар. маштабі одностайне право B. (Женевська конвенція). В УНР і за гетьманату діяли норми рос. вексельного права, а в ЗУНР — австрійського. В УССР і СССР право B. було вперше реґламентоване в «Положении о векселях» РСФСР з 1922. З ліквідацією в СССР комерційного кредиту 1930 були скасовані й векселі; їх використовують тільки при кредитових операціях у зовн. торгівлі. З 1937 СССР приєднався до Женевської конвенції про В.
Є. Ґ.