Перейти до вмісту

Етноґрафічний збірник/2/Кубань — золоте дно

Матеріал з Вікіджерел
27. Кубань — золоте дно.

Наслу́хались росі́йські[1] Москалі́, що на Куба́ні золоте́ дно: гро́ші — хоч лопа́тою гриби́, іх, мов, там і ку́ри ни клюю́ть. Заману́лось їм розбагаті́ти. Пішли́ вони́ на Куба́нь, і ті́льки що пириступи́ли гряни́цю Куба́нської о́бласти, коли-се́ — лижи́ть сторубльо́ва бома́жка. Оди́н Моска́ль за́раз же хоті́в її підня́ть, а дру́гий до йо́го кричи́ть: „Незама́й! Пусть лєжі́т! Нє сто́їт рук мара́ть — із-за такі́х пусьтяко́в нагіна́тса: да́льше пайдьо́м — бо́льше найдьо́м!“ Поки́нули вони́ ту бома́жку, і пішли́ да́лі. Іду́ть вони́ та йду́ть, ідуть та йду́ть. Іду́ть вони де́нь — нима́ нічо́го, ідуть дру́гий — нима́, тре́тій, читве́ртий — нима́ тобі́ ни гриця́! Харчі́в у їх ни було́, припада́ заробля́ть гро́ші по лю́дях. Пороби́лись вони́ там скі́льки — ни со́лоно здало́сь їм. От той, що ни вилі́в брать сторубльо́вки і ка́же това́ришеві: „Ні, ма́буть, ході́м, бра́те, ві́зьмем оту́ бома́жку!“ І пішли́ вони́. Коли до то́го мі́ста — а бума́жку вже кат спік.

(Катеринодар. В вереснї 1895 р. записано мною від мирового суддї Степана Харламповича Слабізьйона).


Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі.


Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому.

  1. Чорноморцї становлять Росию яко супротилежність Чорномориї.