Етноґрафічний збірник/2/Нїмець у руській церкві
| ◀ Сьвятий Тилипень чудо творив | Етноґрафічний збірник. Том II під ред. Михайло Грушевський Нїмець у руській церкві (зібрав Митрофан Дикарів) |
Образ і табак ▶ |
|
Жени́в ся ні́мець, і взяв собі ді́вку с правосла́вних, і зва́ли її Титья́на. І от они́ хо́дять ка́ждий в свою́ це́ркву Бо́гу моли́(ць) ця. От раз Титя́на ка́же: „Ході́м у нашу́ це́ркву“. А Семе́н і ка́же: „Со-з я-з ни зна́ю, сцо там ро́блять“. Титя́на і ка́же: „Та диви́ ся: щьо лю́ди бу́дуть роби́ть, то й ти роби́“. Симе́н согласи́в ся. Пішли́ до це́ркви. Семе́н став серед це́ркви, і ди́виця, щьо лю́ди ро́блять, те й собі́ ро́бить. Коли-це́ оди́н мужи́к став христи́(ць) ця і неча́їнно товкну́в його́ (з)за́ду руко́ю: він поду́мав, щьо так тре́ба (а спириді́ його́ стоя́ла ба́риня) — він то́же її товкну́в (і)з за́ду. Вона́ обвирну́лась та його доло́нею по щьот(ц)і́: він тоді́ плю́нув в кула́к, і уда́рив мужика́, стоя́вшого (з)за́ді йо́го, і уда́рив так, щьо бі́дний мужи́к на пол (= поміст) повали́в ся, аж по всій церкві гул пішьо́в. Тут Семе́на схватили за че́сну гри́ву і ви́вели с це́ркви. І тим ко́нчилось.
(Ст. Шкуринська. 9. III. 94. Записав Хв. Гр. Півень).
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |