Етноґрафічний збірник/35/Передне слово

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Передне слово.

Випускаючи у світ отсю збірку колядок і щедрівок, уважаю за потрібне пояснити, як вона повстала.

Колядки, а також инші піснї, записував я вже як ученик ґімназії, але очевидно не мав іще свідомости їх ваги для науки. Набрав же її аж тоді, як став студентом університету та як попрочитував великі збірники Якова Головацького й Павла Чубинського і рецензії на них, та познайомив ся з історією нашої етнографії на підставі праць О. Пипіна, О. Огоновського, М. Сумцова, й деяких инших дрібнїйших. Виданє історичних пісень В. Антоновича й М. Драгоманова, куди заведено й колядки з історичною основою, звернуло мою увагу на їх давність. От окремо від инших пісень та від 1897 р. почав збирати їх систематично для такого виданя. Збиране протягло ся занадто довго, бо аж до мая 1913 р., коли я збірку упорядковану передав до друку. Таке довге збиранє, правда, знеохочує богатьох записувачів, які бажали би, щоб їх записи зараз по надісланю йшли до друку, але виходить на користь самого виданя, як се видно по кождій такій збірцї.

Протягом довгого часу збираня удало ся менї постягати записиз ріжних сторін нашої етноґрафічної теріторії з виїмком Угорської Руси, куди треба би самому їхати за записами, що для мене неможливе, а передруковувати звідти щонебудь не оплатило б ся з огляду на дуже погані й пофальшовані тамошні публїкації. Щож тикаєть ся часу, з якого походять записи в отсїй книжцї, то вони обіймають цїле столїтє, бо починають ся записами З. Д. Ходаковського, початими зараз із початком другого десятилїтя XIX ст., а кінчать ся записами А. Короткого або М. Кузьмака з 1913 р. По З. Ходаковськім що до давности йдуть записи Ів. Вагилевича з 30-их років, Ф. Бодянського з 30 — 40-их років, Марка Вовчка й Івана Ляторовського з 50-их років XIX ст. З першої половини того столїтя походить також збірка О. Савчука, зладжена на Гуцульщинї. З 60-их років є цїлий ряд галицьких збірок, між ними й дуже цінні, прим. збірка невідомого записувача з Дуби, збірка Г. Леґіня; далї йдуть записи: П. Білинського, М. Бучинського, Ол. Стефановича й ин. З 70-их років є записи К. Заклинського, В. Навроцького, Ів. Манжури, В. Єзерського, І. Франка, М. Царя. З 80-тих років записи З. Грушкевича, К. Денеґи, М. Довганя, Л. Ляторовської, І. Созанського, І. Стельмащука, Ю. Федорчука. З 90-их років записи Д. Єндика, М. Куцериба, В. Равлюка, П. Рондяка, В. Степаненка. З нашого столїтя записи В. і Д. Басараба, Б. Заклинського, М. Кузьмака, В. Левинського, М. Тимяківної, Б. Чернявського. Вичисляю тут найзамітнїйші збірки, а дальше подам імена всїх записувачів у поазбучнім порядку.

Маючи таку силу записів, в яких назбирувало ся нераз 40-60 варіянтів одної колядки, я міг вибирати з них для друку тілько найкрасші і найповнїйші, визначуючи з важнїйших подрібні відміни в нотках, а инші випускаючи зовсїм, щоби не обтяжати виданя зайвим балястом. Для спеціялїстів зробив я одначе й їх доступними, зложивши недруковані рукописи у бібліотеці Наук. Тов. ім. Шевченка.

При порівнуваню поодиноких варіянтів прийшов я до переконаня, що красші й повнїйші заховали ся не в росийській Україні, але в Галичинї, та що тут знов найповнїйші тексти гуцульські і бойківські. З текстів із рос. України, найліпше доховали ся записані в Чернигівщинї (збірка Б. Чернявського). Показало ся також, що старші записи, особливо галицькі, дають гарнїйші тексти, ніж новійші записи, а се вказує, що колядки вигибають поволи та що коли не піддержить ся їх у памяти народа друкованим виданєм, вони можуть зовсїм затратити ся. В одній Гуцульщинї заховали ся вони ще в повній первістній архаїчности, але й то не на дуже великім просторі.

З огляду на те поставив я в основу свого виданя найстаршу галицьку збірку Ів. Вагилевича, якої значна частина записана на Бойківщинї і так само бойківські збірки Г. Леґіня і В. Левинського та гуцульські збірки Он. Савчука (найстарша), Б. Заклинського, М. Кузьмака, В. Михайлюка, А. Онищука, М. Тимяківної й инших. Попри те користував ся я иншими о стілько, о скілько вони приносили або зовсїм нові тексти, або з такими значними змінами, що поминути їх не було можна.

З усіх записів, які я мав під руками, лише збірка Ів. Вагилевича була друкована. Видрукував її Я. Головацький у своїм виданю пісень, але не в цїлости і з багатьома змінами, тому я друкую її в копії з рукопису[1]. Для комплєту передрукував я ще кілька колядок з инших збірників, виданих у Галичинї або в Росії, що всюди зазначене в своїм місци. Инші записи не були ще нїде друковані.

Згадаю тут також про подїл колядок. Доси розріжнювано звичайно дві головні ґрупи: колядки і щедрівки і так друковано їх по ріжних збірниках. Я усуваю сей подїл, як зовсїм безпідставний і уважаю обі назви: колядки і щедрівки, за зовсїм рівнорядні терміни, з яких перший є чужого, а другий нашого походженя. Далї: Коляда в цїлости, як вона ще доховала ся на Гуцульщинї, се ніщо инше, як народня опера, в якій побіч співу значне місце займає також музика й танці та деклямація (віншівки). А що кожда опера дїлить ся на акти, то й тут поодинокі роздїли відповідають немов актам опери. Поза актами стоять уже поколядь, віншівки та плясанки, бо хоч і вони мають своє, але все таки другорядне значінє в колядї, а жартовливі і сатиричні та дїточі колядки властиво нічим не вяжуть ся з правдивими колядками. Про все те буду докладнїйше говорити на иншім місци.

Приладжуючи отсе виданє до друку старав ся я повилучувати з нього всї піснї, що фіґурують у деяких збірниках під назвою колядок, хоч не мають із ними нічого спільного (прим. пісвя; Ой там на горонцї дві зазулонцї (або соколойцї) ячмінь жнуть) та не допустити до нього церковних коляд, якими пересипані особливо збірники з рос. України (не виключаючи й П. Чубинського, Б. Грінченка, А. Малинки та не згадуючи про рукописні збірки), бож церковні коляди, хоч мають також своєрідну красу[2], але й мовою і своїм духом ріжнять ся так від колядок, як небо від землї. А що говорити про час і спосіб повстаня одних і других! Коли колядки є витвором простонароднїм і походять усі з передтатарської доби, то церковні коляди є витвором духовних письменників та походять із XVII—XVIII ст. Таких неоднакових витворів не вільно нїяк ставляти в однім рядї побіч себе. Невеличкий виїмок зробив я тілько у другім роздїлї (колядки на христіянські теми), де дав пару популярпїйших насліїувань, що не можуть мати зрештою нїякого впливу на характер виданя.

Колядки почали появляти ся вчасно в друку, бо вже бачимо їх у „Русалцї Днїстровій“ (1837) та в збірці Жеґоти Павлї (1839). Велика збірка колядок Я. Головацького була передана до друку в 40-их роках, але через пригоду з „Чтеніями“, в яких колядки мали друкувати ся, друк був відсунений аж до 60-их років. Окремими відбитками вийшли піснї (отже й колядки) Я. Головацького у чотирох книжках аж 1878 р. Тимчасом у 1872 р. вийшов III том „Трудовъ“ П. Чубинського, в якім надрукована друга по величинї, обємиста збірка колядок. Отсї обі збірки, як найбогатші що до матеріалу, стали головним жерелом до всесторонного пізнаня істоти колядок. В 1882 р. вийшов перший том „Pokucia“ О. Кольберґа, в якім надруковано кількадесять колядок. По тім часї настала перерва і аж 1899 р. являбть ся третїй том „Этн. Матеріаловъ“ Б. Грінченка, де знов подибуємо значнїйше число колядок. В 1901 р. появляєть ся збірник Ів. Колесси, в якім вправдї не багато колядок, але добре записаних. У тім самій році являєть ся доволі значна збірка колядок: М. Коробки, Колядки и щедровки на Волыни (Живая Старина, 1901). В 1902 р. являєть ся богата, гарна і добре видана збірка А. Малинки. По нїй виходить знов 1904 р. обємиста збірка колядок В. Шухевича. Отсї обі збірки, разом із збірками Я. Головацького та П. Чубинського, можуть послужити основою кождому дослїдникови до студій над колядками. Побіч сих збірок друковано колядки разом із иншими матеріялами в ріжних часописах та неперіодичних виданях і на скілько я вспів їх використати, то зазначую в паралєлях на відповіднім місци. Зазначу при сїм — хоч як се дивно — що доси не вийшла нїяка збірка колядок окремою книжкою так, що я в сїм напрямі роблю початок.

Мав я намір подати у своїм виданю також значнїйше число колядкових мельодій, як зробив був при виданю гаївок (1909 р.), на жаль се мені не повело ся, бо хоч записувачів колядок було доволї велике число, то музикальних було дуже мало, тому мельодій не могли вони записати. Що вдало ся зібрати, те подаю. Зазначу при сїй нагодї, що і в старших збірках колядок дуже мало мельодій. У П. Чубинського є лише 4 мельодії, в О. Кольберґа 13 мельодій, в Ів. Колесси 12 мельодій, у В. Шухевича 14 мельодій. Крім того в „Галицько-руських народ. мельодіях“ О. Роздольського - С. Людкевича є 26 мельодій колядок. Є ще: „Українські обрядові піснї у чотирьох збірках уложив для мішаного хору М. Лисенко. І—II. Веснянки. III. Купальська справа. IV. Колядки“, але тут колядки вже гармонїзовані, тому й їх характер трохи инший. Маю надїю, що тепер, коли моє виданє знайдеть ся в руках більшого круга одиниць, вони побіч текстів зацїкавлять ся й мельодіями та зачнуть їх вбирати чи то при помочи нотного письма, чи фоноґрафу, а місце для їх опублїкованя певно знайдеть ся.

Наші колядки не лише вчасно появили ся з друку, але й швидко звернули на себе увагу. М. Костомарів згадує про них уже в працї: „Объ историческомъ значеніи русской народ. поэзіи“ (1843), використавши для сього рукописний збірник галицьких колядок Бірецького. Не можна одначе сказати, щоби вони й до нинї були всесторонно дослїджені, навпаки лїтературу про колядки треба назвати дуже бідною, особливо коли зважить ся давне походженє колядок і значінє, яке на тій підставі можна з них вивести. Одинокою великою й доси незаміненою ще працею являють ся лише О. Потебнї: Объясненія малорусских и сродных народных пѣсень. II. Колядки и щедровки (Варшава, 1887, ст. 810).— Дуже цїнні коментарі до колядок подавали В. Антонович і М. Драгоманів в „Історичних піснях“, на жаль вони відносять ся лиш до невеличкої ґрупи колядок, до яких можна було підобрати історичну основу. — Багато цїкавих проблєм порушує в обємистій праці А. Н. Веселовскій: „Румынскія, славянскія и греческія коляды“ (Разысканія въ области рус. духовнаго стиха, VII. 1883), хоч занадто може перецїнює румунські колядки. — М. Сумцов подає у статї: „Научное изученіе колядокъ и щедривокъ" (Кіев. Стар. 1886, II) огляд дослїдів над колядками, зроблених до того часу. — X. Ящуржинський подає у статї: „Колядки религ. миѳич. содержанія“ (Кіев. Стар. 1895, II) причинки до одної ґрупи колядок. — Причинок до виданя колядок подає Ю. Яворський у цитованій повисше статї та в другій п. н.: „Изъ этнографической тетрадки 1830 ыхъ годовъ“ (Науч. лит. Сборникъ Гал. р. Матицы, 1902, І). — Такий сам причинок подає також В. Доманицький у статї: „Современныя колядки и щедривки“ (Київ, 1905). — Статя М. Коробки: „Къ изученію малорус. колядокъ“ (Извѣстія Академіи Наукъ, 1902) опираєть ся ще на мітольоґічній теорії, яка давно пережила ся. На тій самій теорії оперті уступи про колядки і в працях Ѳ. Мілєра: „Опытъ историческаго обозрѣнія рус. словесности“ (І, ст. 27—42), А. Афанасєва: „Поэтич. воззрѣнія славянь на природу“ (III, ст. 752—760) та Ів. Нечуя: „Світогляд укр. народа“. — Дуже живо написана доволі велика статя Ол. Пчілки: „Колядки“ (Кіев. Старина, 1903, І—VI), на жаль занадто фейлєтоново, тому мало подає до розуміня та поясненя колядок. — Коли до сього додати рецензії на збірки колядок та на отсї працї, то мабуть і буде все важнїйше, що доси принесли студії над колядками.

Подаю в кінци імена осіб, яких записи поміщені в отсїм виданю:

1. Іван Антоненко записував колядки в м. Воронїжи, Глухів. пов., Чернигів. ґуб.

2. В. Антонюк записував колядки 1912 р. у Бучацькім пов. в Переволоцї й Порхові.

3. Грицько Апостол записував колядки в Ласківцях, Теребовель. пов.

4. Семен Арсенич записував колядки в Матїївцях і Перерові Коломийського пов.

5. Іван Балаш списав збірку колядок 1900 р. у Ляхівцях, Богородчан. пов.

6. Микола Баран записував колядки в Ляхівцях, Богородчан. пов. 1898 р.

7. Василь Басараб зібрав збірку колядок у Ляхівцях, Богородчан. пов. 1900.

8. Дмитро Басараб зібрав тамже збірку колядок 1905 р.

9. Микола Батюк записував колядки в Ясеници, Дрогоб. пов.

10. Петро Білинський записував піснї, між ними її колядки, 1866 р. в Залїзцях, Брідського пов.; Бірках Великих, Тервоп. пов.

11. Федір Бодянський записував піснї, між ними й колядки в рр. 1838—1848 переважно в Золотоношськім повітї, Полтав. ґуб. та в Васильківській пов. Київ. ґуб. Збірку — не повну — переховує Етноґр. Комісія Н. Т. ім. Ш.

12. Петро Брояковський, студ. унївер., записував колядки й инші піснї в Паволочи, Київ. ґуб. 1909 р.

13. Олекса Буґера записував колядки в Ляхівцях, Богородчан. пов. 1904 р.

14. Андрій Букида записував колядки 1910 р. у Краснім, Золочівського пов.

15. Василь Булка записував колядки 1864 р. у Струтинї Вижнім.

16. Микола Бунт, учитель, записував колядки у Глїбові і в Козівцї, Тернопіль, пов.

17. Мелїтон Бучинський, адвокат, записував піснї, між ними й колядки 1866—1869 р. в Станїславівщинї (Гринівцї, Колинцї, Кутищі й ин.). Обємиста збірка тих пісень переховуєть ся в біблїотецї Наук. Т. ім. Шевченка.

18. Іван Вагилевич зібрав велику збірку колядок у 30-их роках XIX ст. Один їх рукопис переховуєть ся в біблїотецї „Народного Дому“ у Львові, а другий ідентичний в університетській біблїотецї в Київі. Є також колядки між паперами Ів. Вагилевича в біблїотецї ім. Оссолїнських у Львові.

19. Андрій Веретельник записував колядки 1902 р. в Ланах, Камінецького пов.

20. Марко Вовчок, відома письменниця, збирала піснї, між ними й колядки, сама й через знайомих у 50-их роках XIX ст. в ріжних місцевостях рос. України, як: Бердичів, Брацлав, Гайсин, Конотоп, Немирів, Переяслав, Пирятин, Сокиринцї й ин. З ґубернїй зазначені: Київська, Таврийська, Чернигівська (загально без означеня місцевостий). Збірка переховуєть ся в біблїотецї Наук. Тов. ім. Шевченка.

21. Олекса Войцих записував колядки в Стецеві, Снятин. пов.

22. Кость Ганущак, богослов, записував колядки 1932 р. в Корничи, Колом, пов.

23. Лука Гарматїй, учитель, записував колядки 1903 р. в Головах і в Красноїли, Косів. пов.

24. Вас. Герчановський записував колядки у Станїміри, Перемишлян. пов.

25. Володимир Гнатюк записував колядки 1889 р. у Григорові; 1890 р. в Велесневі й Залїсю; 1902 р. в Коропци, Бучацького пов.; в 1899 р. у Мшанци, Старосамбір. пов.

26. Омелян Гординський записував колядки в Глубокім, Богородчап. пов.

27. П. Горницький записував колядки у Вільках Мазовецьких, Равського пов.

28. Зенон Грушкевич, учитель, записував колядки 1884 р. в Новици, Калуського пов.

29. К. Депеґа записував колядки 1885 р. в Яструбичах, Сокальського пов.

30. Остап Деревянка, правник, записував колядки 1903 р. в Підмихайлівцях, Рогатин, пов , Іванівцях, Жидачів. пов.

31. Василь Деркач, студент медицини, записував колядки в Вербівци, Теребовель. пов.

32. Теодор Дорлиця, учитель, записував колядки в Подусильнї, Перемишлян. пов.

33. Максимілїян Довгань (тодї учен. V кл.) записував колядки 1880 р. в Рикові, Золочів. пов.

34. Василь Доманицький записував колядки в Ровенськім пов, Волин. ґуб. в селах: Коростятин, Воскодави, Головин, Липки, Столпин, Арестово Богдашевське.

35. Григорій Дяків (тодї учен. V кл.) записував 1889 колядки в Кабарівцях, Золочівського пов.

36. Віктор Єзерський записував колядки в Глещаві, Теребовель. пов. в 70-их роках XIX ст.

37. Дмитро Єндик, учитель, записував колядки в Зазулинцях, Залїщицького пов. 1890 р.

38. Богдан Заклинський записував колядки 1904 р. в Посїчи, Угринові Долїш.; 1910 р. в Старих Кутах, Косів. пов.; 1911 р. в Зеленім, Косів. пов.; 1911 р. в Жабю-Ільци, Косів. пов.

39. Корнило Заклинський, учитель ґімназії, записував колядки 1877 р. у Станїславівщинї (Опришівцї) і в Коломийщинї (в Уторопах).

40. Михайло Зіронька записував колядки 1906 р. в Ображіївцї, Новгородсївер. пов., Чернигів. ґуб.

41. Ю. Іванишин записував колядки 1903 р. в Ріпнім.

42. А. Калита записував колядки в Борисполи, Переяслав. пов.

43. Мирослав Капій, студ. унїверситету, записував колядки 1906 р. в Бандрові, Лїського пов., 1904 р. в Костїльниках, Бучацького пов. і в Іванівцї, Теребовель. пов.

44. Дмитро Катамай, журналїст у Львові, записував колядки 1905 р. в Ямници, Станїслав. пов.

45. Лесь Киселиця, учитель, записував колядки 1904 і 1906 р. на Буковинї в Берегометї н. С.

46. Олександер Колесса, проф. унїверситету, записував колядки в Ходовичах, Стрийського пов.

47. Андрій М. Короткий записував колядки 1911 — 1913 р. в Отаках, Бузовицї, Пригородку, Полянї, Селищах, Хотин, пов. Бесараб. ґуб.; Ракарії, Михайлянах, Белицького пов., Бесараб. ґуб.; Чорноґівцї, Черешнівцї, Сорокського пов., Бесараб. ґуб.; Дунаївцях, Ушицького пов., Подільської ґуб.

48. Іван Кочержук записував колядки 1905 р. в Ришвятім, Долин. пов.

49. Зенон Кузеля, урядник унївер. біблїотеки в Чернівцях, записував колядки в Жукові, Бережан, пов. 1899 р.

50. Іван Кузїв записував колядки в Горуцьку, Дрогобицького п.

51. Михайло Кузьмак, учитель, записував колядки 1911—12 р. в Косів. пов. в Жабю-Ільци і Жабю-Маґурі; в Турчан. пов. 1913 р. у Звірипци, Головську, Зубрици, Висїцьких Вижних.

52. Михайло Куцериб (тоді учен. II кл. учит. семін.) записував колядки 1894 в Тисовици, Самбір. пов.

53. Володимир Левинський, студ. унїв., записував колядки 1901 р. у Дрогобицькім пов. у Кропивнику Новім, Лікти; 1902 в Ясеници Сільній.

54. Наталка Левицька, донька священника, записувала колядки 1904 р. в. Іванівцях, Жидачів. пов.

55. Ол. Левицька записувала колядки в Желдци, Жовків. пов.

56. Северин Левицький записував колядки в Опільську, Сокаль. пов. 1901 р.

57. Григорій Леґінь зібрав колядки в Перегинську, Долинського пов. 1864 р.

58. Іван Луцїв записував колядки у Струтинї Нижнім 1864 р.

59. Іван Ляторовський, парох, записував колядки й инші піснї 1856—60 рр. в Городници, Гусятин. пов.

60. Людміла Ляторовська, донька священника, записувала колядки 1882 р. в Сапогові, Борщів. пов.

61. Іван Манжура, етноґраф, записував піснї між ними й колядки, в 70-их роках XIX ст. в рос. Українї в повітах: Александрівськім (Алексїївка), Богодухівськім (Мурафа, Ольшана), Валківськім (Люботин), Ізюмськім (Банноє), Купянськім, Лебединськім (Ворожба), Новомосковськім (Підгородне) й ин. Збірку переховує етноґр. комісія Наук. Тов. ім. Шевченка.

62. Филип Мисько записував колядки 1898 р. в Винниках, Львів. пов.

63. В. Михайлюк записував колядки в Красноїли, Косів. пов. 1911 р.

64. о. Мих. Мосора записував колядки в Поручинї, Бережанського пов.

65. Антін Мусянович, народ. учитель, записував колядки 1905—1906 р. у Віжомли, Яворів. пов. і в Камени, Калуського пов.

66. Володимир Навроцький записував колядки в Котузові, Підгаєцького пов. в 60 і 70-х роках XIX ст.

67. Савка Никифоряк, учитель ґімназії, записував колядки в Рожнові, Снятин. пов. 1912 р.

68. Антін Онищук, учитель, записував колядки й инші піснї 1910 р. в Зеленици, Надвірн. пов.

69. Юрій Павлюк записував колядки в Бушковичах.

70. Ярослав Пастернак, студ. університету, записував колядки 1912 р. в Зїболках, Жовків. пов.; в Запитові, Львів, пов.

71. Микола Підгірний, учитель, записував колядки 1904 р. в Охримівцях, Збараського пов.

72. Стефан Підручний, студент фільософії, записував колядки в Задарові, Бучацького пов. 1904 р.

73. Йосиф Попадюк, дяк, записував колядки в с. Ровна.

74. Карло Попович, учитель, записував колядки в Жовтанцях, Жовків. пов.

75. В. Посацький записував колядки в Лолинї і Хотїни мабуть у 60-их роках XIX ст.

76. Іван Процик записував колядки в Залїсю, Золочів. пов.

77. Василь Равлюк, учитель, записував колядки й инші піснї 1890 р. в Орельци, Снятин. пов.

78. Олександра Рак, жінка священника, записувала піснї, між ними й колядки, в Раранчу, Черновецького пов.

79. Володимир Ривюк записував колядки 1906 р. в Переросли, Надвірнян. пов.

80. Михайло Романюк записував колядки в Іванівцях, Коломийського пов. 1908 р. і в Зібранівцї, коло Заболотова.

81. Петро Рондяк, тепер судія, записував 1897 р. колядки в Роздїловичах і Канафостах, Руденького пов.

82. М. Росткович, студ. унївер., записував колядки в Южинци, пов. Кіцмань.

83. Лесь Рошка записував колядки в Устю над Черемошом, Снятинського пов.

84. Іван Савицький записував колядки 1904 р. в Прилипчу, Кіцманецького пов.

85. Збірка Онуфрія Савчука, названа так від бувшого її властителя, списана ще в першій половинї XIX ст. дяком у Ясенові Горішнім, Косів. пов., невідомого імени. Переховуєть ся в бібліотеці Наук. Тов. ім. Шевченка.

86. Іван Савяк записував колядки 1904 р. в Пасїчній, Станїслав. повіта.

87. Стефап Сапрун записував колядки в Наконечнім, Яворів. пов. 1867 р.

88. Микола Сеник, учитель, записував колядки 1901 р. в Ясенові Горішнім, Косів. пов.

89. Василь Свистун, студент прав, записував колядки в Сороцьку, пов. Скалат.

90. Петро Свідерський записував колядки в Бужку.

91. о. Іван Созанський, парох у Черчи, записував колядки 1904 р. в Черчи, Рогатин. пов. і в Журавнї 1888 р.

92. Павло Стадник, студ. унїв., записував колядки 1910 р. в Пізнанцї Гнилій, Скалат. пов.

93. Іван Стельмащук записував колядки в Яструбичах, п. Сокаль, 1885 р.

94. Василь Степаненко записував ріжні фолькльорпі матеріяли в Канівськім пов., Київ, ґуб., між тим і колядки, в 90-их роках минулого столїтя.

95. о. Олексапдер Стефанович, катехит у Львові, записував колядки 1868 р. в Добрянах коло Львова.

96. Іван Стефанчук записував колядки 1885 р. в Воскресїнцях, Колом. пов.

97. Михайло Стронцїцький записував колядки в Желдци, Жовків. пов.

98. З. Тимкевичівна, учителька, записувала колядки в Желдци, Жовків. пов.

99. Марія Тимяківна, народ. учителька в Бабинї, записувала колядки 1911 р. в Бабинї і Кобаках, Косівського пов.

100. Стефан Тис, студ. унїв., записував колядки 1912 р. в Ременові, Львів. пов.

101. Стефан Томенчук записував колядки в Сапогові, Борщівського пов.

102. Остап Уличний, ученик торговельної школи у Львові, записував колядки 1911 р. в Погорільцях, Перемишлян. пов.

103. Юрко Федорчук, селянин у Джурові, Снятинського пов., записував колядки 1888 р.

104. Іван Федун зібрав збірку колядок 1905 р. в Кадобнї, Калуського пов.

105. Микола Федюшка, студ. філь., записував колядки 1905 р. в Угринові, Станїслав. пов. і в Войнилові, Калуського пов.

106. Іван Франко, письменник, записував колядки в 70-их роках у Нагуєвичах, Дрогоб. пов.

107. Зоріян Доленґа Ходаковський (Адам Чарноцький), перший польський етноґраф, записував українські піснї переважно в рос. Україні, в ріжних місцевостях, у другім десятилїтю XIX ст. Його збірка належить проте до найстарших збірок укр. пісепь.

108. Мих. Цар записував колядки 1870—71 р. в Добростанах, Городецького пов., в Підберізцях, Миклашові, Львів, пов.; в Вербици, Жовків. пов.

109. Іван Цибульський, учитель, записував колядки в Антонові, Чортків, пов. 1911 р.

110. Борис Чернявський записував колядки в Будї і Козлї, Чернигів. пов. Чернигів. ґуб. 1911 р.

111. Микола Чубатий, записував колядки 1903 р. в Озерянах, Товмацького пов.

112. Іван Чупрей, кандидат адвокатури, записував колядки 1901 р. в Печенїжинї, Печенїж. пов.

113. Л. Шпитківна записувала колядки в Волцневі, Жидач. п.

114. Данило Щербаківський, учитель ґімназії, записував колядки в Уманськім пов., Київ. ґуб.

115. Володимир Яблоновський, аґроном, записував колядки: 1906 р. в Нїжинї, Чернигів. ґуб.; 1895 в Одесї; в Каїрах, Одеського пов.; 1903 р. в Глодосї, Єлисаветград. пов.; в Отаках, Хотин, пов. (Бесарабія).

116. Матвій Яворський, авскультант суду, записував колядки 1902 р. в Сокальськім пов. в Белзї, Махнївцї, Милятинї; в Равськім пов. у Корчминї і Стаях; в Сваричеві, Долин. пов.

117. М. Яришківський, записував колядки 1897 р. в Жураках, Богородчан. пов.

118. Колядки з Дуби, Долин. пов. невідомого записувача з 1867 р. числом 44.

Колядки з Крехович невідомого записувача з 1863 р.

Крім того при виданю використано, на скілько се було можливе, й инші дрібнїйші та менше важні збірки невідомих записувачів.


Львів, 28. IX. 1913.

Володимир Гнатюк. 


  1. Пор. Ю. Яворскій, Къ исторіи галицко-русскихъ колядокъ въ сборникѣ Головацкаго (Научно-лит. Сборн. Гал. р. Матицы, 1901, кн. 2—3).
  2. Пор. Ів. Франко, Наші коляди (відбитка з „Дїла“, 1889).