Житє і слово/VI/Угроруські новини

by Володимир Гнатюк

Житє і слово/VI Володимир Гнатюк Угроруські новини

1897

Угроруські новини.

В остатніх часах зачали мадярські часописи говорити досить багато про незавидне положенє угорських Русинів. Причину до сего дали безпосередно тисячолітні наради, які відбували ся між угорськими Русинами, головно в комітаті Берегськім. На наради поприіздили ріжні урядники, посли, міністер і т. д, а побачивши у перве таку нужду між угорськими Русинами, якоі певно нігде не бачили, почали доходити, звідки вона взяла ся. Хоча Русини угорські маленькі числом, хоча вони лише Русини, а не Жиди або Мадяри, всеж вони входять в склад держави; держава не дбаючи про них ані крихти сама під собою гребе ямку. Коли Русини вигинуть з голоду або виемігрують, то кому вийде се на шкоду? Певно що не йім, але державі. Тому обовязком єі є поліпшити хоть трохи йіх долю, а через те затримати йіх у себе і вчинити з них горожан рівноправних з другими націями угорськими, а не як доси, без усяких прав віддати йіх на ласку і неласку зволочі жидівськоі, котра доти ссала в них кров, доки не перебрала міри! Вид страшноі нужди угорських Русинів зробив велике і певне не дуже приємне вражінє на Мадяр, котрі прийіхали в Берегський комітат ставляти памятники для своіх предків. Вони певно звернули ся за поясненями до епіскопа Фірцака, що також не малу ролю відгравав при нарадах, а відтак склонили його, щоб скликав конференцію для наради в справі цілковито зубожілих Русинів і над способами, якими можна би тій нужді запобігти. Інакше трудно собі подумати, звідки такий Фірцак зробив ся нараз філянтропом і скликав конференцію. Трудно було би навіть підозрівати його, щоби він сам попав на подібну думку, раз що се його до тепер ніколи не цікавило, а по друге тому, що се справа цілком руська, а він же й так вистерігає ся всего, що могло би вказувати хоть трошки, що він занимає ся чим іншим, як справами часто мадярськими. Се булоб небезпечне заанґажованє його особи в справи руські, котрих він не знає і не хоче знати! Аджеж відома його заява виголошена при інтронізаціі в справі руській. Відомо, що енцікліку папську в справі незаводженя мадярськоі мови в греко-католицьке богослуженє від сховав первісно і доти єі не оголошував, доки не дістав urgens-а з Риму. Відомо, що по оголошеню енцікліки він відніс ся до Риму с просьбою, щоби таки позволено заводити мадярську нову в греко-католицькім богослуженю! А заведенє мадярськоі мови в богослуженє, се справа дуже важна для Русинів, бо коли воно буде признане, папір мадярізаторський не найде для себе найменьшого супротивленя і Русини в другім-третім поколіню всі будуть змадярізовані! Звідкиж Фірцакови, що лише гонить за почестями і ордерами, зібрало би ся нараз так на любов до Русинів? Не дурно й опозіційні газети, особливож словацькі, віднесли ся дуже недовірчиво до сеі акціі Фірцаковоі. Деякі з них заявили навіть рішучо, що се має бути ланка, котра сповнила би сердечні бажаня і інтронізаційну заяву Фірцака. Гадку сю скріпила сама мадярська часопись „Bud. Hírlap“, котра написала таке: „Даймо Русинам хліб, а вони з вдячности стануть Мадярами!“

Та якіб там собі були причини, що викликала потребу такоі конференціі, всеж нам треба числити ся с тим фактом, що вона була скликана і вже відбула два засіданя. Я дістав від свого друга д. Закарпатського справозданє з обох засідань і подаю його дальше. З него видно, що на конференціі підносили ся дуже розумні голоси в справі поліпшеня долі угорських Русинів і що много з подаваних проєктів можна би ввести в житє при добрій волі правительства. Дуже важна є ухвала конференціі, щоби списати проєкти поправи долі Русинів і яко меморандум предложити парляментови. В парляменті мусить над сим меморандумом розвести ся діскусія; томуж, хоча парлямент на разі не поміг би нічим Русинам, справа раз порушена буде мусіла знов колись прийти на порядок дневний і в кінці мусить бути полагоджена. Нам треба лише бажати, щоби єі полагоджено як найскорше, бо чим скорше, тим ліпше…

Вже по написанню отсих стрічок довідав ся я, що 9. марта була депутація руська, зложена з двайцятьох членів під проводом епіскопа Фірцака у всіх міністрів і предложила йім відповідні меморанда. Міністри приняли депутацію прихильно. Презідент міністрів Банфі заявив, що він зробить для Русинів усе, що лиш буде міг. Мін. просвіти Власіч сказав, що він і до тепер уже зробив много для Русинів, бо більше, чим для других націй, а й на дальше буде старати ся вдоволювати йіх бажаня. Особливож буде старати ся удержавнити всі школи, поправити долю народніх учителів і урядити господарські повторюючі курси. Мін. торговлі Даніель приобіцяв меморандум докладно перестудіювати. Мін. внутрішніх справ Перцель заявив, що зміцнить жандармерію пограничну і не допустить до дальшого напливу галицьких Жидів. Мін. рільництва Дарані вказав на те, що він в остатніх часах вробив дуже много для Русинів, особливож наказав парцеляцію фідеікомісу гр. Шенборна для Русинів і то впрост без усяких посередництв. На будуще він має намір заняти ся піднесенєм годівлі худоби в руських повітах. Мін. фінансів Лукач заявив, що розгляне меморандум докладно і буде старати ся сповнити бажаня Русинів. Мін. справедливости Ердель приобіцяв депутаціі також свою поміч. Як бачимо, руська справа в Угорщині вже є на порядку дневнім і поступає скорим кроком наперед.

Тепер подамо справозданє з конференціі, що відбула ся в справі поліпшеня долі Угорських Русинів, після мадярськоі часописи „Budapesti Hírlap“.

„Від многих літ чути жалоби з горішньоі частини Угорщини, що добрий руський народ бідує, гине, а щоби уникнути голодовоі смерти, покидає великими громадами свою землю, на котрій жив від 600 років і шукає собі новоі батьківщини, іде до Бразиліі. Населенє чотирьох комітатів: Мараморешу, Уґочі, Берега, Унґа голодує, не годно себе власними силами удержати; се було причиною, що посли згаданих повітів зйіхали ся на конференцію, котру відбули під проводом епіскопа Фірцака 3 і 15 февраля.

„Предсідатель викладав широко причини, для яких скликано нараду, і покликував ся на історію, котра вказує, що народ руський гідний є державноі помочи.

„Neclesei говорить про наплив галицьких Жидів, котрі виганяють народ з батьківщини. В парляменті можнаб перевести закон, котрим йіх здержувано би, але треба б, щоби й автономічні уряди повітові поухвалювали управильненє кольонізаціі і лиш тим дозволювали осідати у себе, котрі викажуть ся сумою 500 — 1000 зл. За заставлені грунти мусять бідні мужики платити податки, хоча користають з них лише Жиди. Лихва доходить до найвисшого ступня; мужик за позичку мусить платити Жидови 50 — 70%; сам уряд повинен се переслідувати. Ґазди мужики повинні єднати ся в спілки, бо се найскорше принесе йім поміч. Правительство повинно давати сінокоси в аренду просто мужикам, а не Жидам. Треба завести для мужиків дешевий кредит. Будову доріг і всі громадські роботи належалоб розділювати між мужиків. Давне занятє Русинів, випас худоби, упало майже цілковито, хоча околиці заселені Русинани надають ся більше до випасу худоби, ніж приміром Швейцарія. Правительство повинно доставити мужикам красноі худоби на розплодок, не зрікаючись претенсій до неі, але входячи в рід спілки з мужиками. Спілка мужиків з Жидами довела до такого страшного положеня, яке тепер є, бо Жиди так циганять темний народ, що коли прийде до обрахунку по випасі, то мужик не лиш нічого не дістане, але ще й доложити мусить зі свого нужденного добра. Щоби піднести промисл виробу гунь, треба поправити годівлю овець. Весною треба між народ розділювати збіжє на засів. У згаданих комітатах є велика маса лісів, але промислу деревляного нема жадного; требаб його витворити. З причини великоі маси каміля можнаб витворити промисл камінний; усі Італіянці суть камінярами! Щоби того всього привчити мужиків, треба позакладати в тих повітах господарські школи, бо тепер на всі повіти є один-одинокий вандрівний учитель. Треба конечно піднести управу лук, садівництво, пчільництво і молочне господарство. Також дорогове і мостове треба б зкменшити (все те тепер в руках жидівських!).

Barta Ödön: Руські околиці від десяток літ цілковито запущені. Що для них приміром зробило правительство, коли вибух голод? Визначило квоту 5 000 зл., на котру куплено стілько картофель, що на одну голодуючу родину припало 15 кільо! Не один селянин, котрого маєток не варт більше як 30 зл., залягає с податками на суму 200 зл. ^{(нерозбірливий текст)} він годен йіх сплатити? Бесідник ставить проєкт, щоби: 1) властителям посілостей меньших від пяти моргів відписати залеглі податки поза пять літ, а решту розложити на рати, котрі сплачувано би через десять літ; 2) щоби сади увільнити від податків на десять літ.

Török József радить, щоби коршми або цілковито позамикати, або приписи, що відносять ся до них, сильно заострити. Требаб щось зарадити робітницьким відносинам, котрі стоять страшно лихо. Пр. при будові зелізниці з Унгвару до Ужока було всіх робітників разом 1.400.000. З того Угорських Русинів було 200.000, решту ж становили або Італіянці або Галичани. Екзекуціі на реальности требаб відложити на 10 — 13 літ, бо не один мужик, котрого хата варта 20 зл., винен 180 зл. податку!

Szabó Albert констатує, що величезні луки і полонини графа Шенборна винаймають самі Жиди! (Тепер відступив граф Шенборн около 29.000 моргів державі для парцеляціі). Народ руський темний, але правительство не дбає цілковито про закладанє шкіл; цілий йіх тягар спочиває на плечах епіскопа Фірцака! Сістема податкова несправедлива, бо хоть державних податків платить ся від хати 80 кр. а від грунту 12 кр. за морг, то додатки на потреби повіту і громади виносять у бідного мужика 40 — 60 зл. річно. Коршма є місцем пописів лихварських; Жид розпоює там мужика, а відтак загарбує в свою сіть. Правительство хотіло завести монополь спірітусових напойів, та Австрія не допустила до того. Його треба конечно завести.

Отсе раджено на конференціі 3. февраля. Скоро газети довідали ся про предмет наради, піднесли страшний крик (мадярські часописи окрім двох усі в руках жидівських), що се не була конференція скликана для заради економічному положеню Русинів, але для ширеня антісемітізму! Фірцак настрашив ся і зараз запросив трьох визначних послів жидівських на другу нараду, котра відбула ся 15 февраля. Посли-Жиди були: Chorin, Neymann і Mezei Mór.

Jónás Ödön: Лихе економічне положенє Русинів викликали дві річи: 1) наплив галицьких Жидів у величезній масі; 2) темнота народа. Першому винно правительство; другій самі інтелігентні Русини; вони не лиш не навчили нічого народ, але ще відібрали йому його питому мову. Тепер усе спочиває в руських повітах в руках жидівських. Коли відносини мають поправити ся, перша річ є не допустити більше до жидівськоі інвазіі в Галичини.

Mezei Mór констатує, що справді в руських повітах найбільший є процент Жидів, котрі займають ся не ремеслом а лихвою. Але вони тому не винні. Йім треба дата відповідну роботу, а тоді не будуть змушені удержувати ся з визиску бідних Русинів.

Lónyai Sándor: Рік річно переходять цілі каравани Жидів з Галичини на Угорщину. Кождий з них задержує ся в першім-ліпшім селі, платить війтови 2 — 3 зл., а той не говорить про него нікому. По двох-трьох роках такий Жид нагортає вже мужицькі грунти в своі руки, а мужиків змушує до еміграціі, Для ліпшого нагляду за такими людьми бесідник радить поділити політичні округи на менші. Нераз з гори звертають увагу, що при границі находять ся россійські шпіони; та заким власти схоплять ся, ті пороблять своє і власти довідують ся, що вони винесли ся вже перед трьома тижняки. На россійській границі стоіть що 100 кроків один вояк; у нас на 25 квадратових миль сповнюють службу 2 — 3 жандарми. Бесідник радить, щоби границі пильнійше стерегти. Щоби ж піднести у Жидів моральність, радить, щоби йім дати роботу: камінярство, вироби деревляні, забавки для дітей і др. надавались би до того; треба йіх навчити також годувати дріб домашній. Надто радить й організувати сільську поліцію.

Ухвали конференціі будуть списані і яко memorandum предложені парляментови. Найблизша конференція мала відбути ся 10 марта. Весели ся Сіоне!

Вол. Гнатюк.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Австрії. Робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1929 року. Термін дії авторських прав на цей твір в Австрії закінчився до 1 січня 1997 року, оскільки авторське право в Австрії закінчується 70 років після смерті автора. Автор помер у 1926 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 95 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.