ЗЗРРСУУ/1929/1/7/Про авторське право

Матеріал з Вікіджерел
< ЗЗРРСУУ‎ | 1929‎ | 1‎ | 7
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ЗЗРРСУУ/1929/1/7 (1929
Постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народніх Комісарів УСРР
Про авторське право
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

55. Про авторське право.

Зважаючи на те, що культурний розвиток і, зокрема, розвиток культури національних меншостей потребує допомоги й стимулювання творчості, а це викликає потребу боронити права авторів, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народніх Комісарів УСРР постановили:

І.

1. Авторське право на твори, як ті, що вийшли в світ (арт. 14), як і ті, що є на території УСРР або інших союзних республік у нагляді рукопису, ескізу або в іншій об'єктивній формі, визнається за автором і його правонаступниками незалежно від їхнього громадянства.

2. На твір, що вийшов у світ за кордоном, або що є за кордоном у вигляді рукопису, ескізу чи в іншій об'єктивній формі, авторське право визнається тільки тоді, коли між Союзом РСР і відповідною державою є спеціяльна угода і лише в межах, установлених такою угодою.

3. Автор, що є громадянином Союзу РСР, і його спадкоємці щодо твору, який вийшов у світ у чужоземній державі або є в вигляді рукопису, ескізу чи в іншій об'єктивній формі на території чужоземної держави, незалежно від того, чи є між Союзом РСР і цією державою угода, передбачена арт. 2, має право на оборону авторського права на території УСРР.

Правонаступники автора, крім спадкоємців, не мають права на оборону авторського права на твори, зазначені в цьому артикулі, на території УСРР.

4. Авторське право поширюється на всякий твір літератури, науки й мистецтва, хоч який був би спосіб і форма його створення, та його вартість і призначення, як-ось: усні твори (промови, лекції, доповіді тощо); писані твори (книги, статті, збірники тощо); переклади; твори драматичні й музично-драматичні; твори хореографічні і пантоміми, що про постановку їх є збереженням прав авторів. За авторами занесених у згаданий збірник творів зберігається право випускати ці твори в інших виданнях, оскільки інше не встановлено в договорі з упорядником збірника.

7. Автор має виключне право під своїм ім'ям або під умовним ім'ям (псевдонімом) чи без зазначення імени (анонімно) випустити в світ свій твір і протягом встановленого законом реченця відтворювати і розповсюджувати його всіма дозволеними законом способами, а так само добувати всіма законними способами майнові вигоди із названого виключного права.

8. Авторові невиданого драматичного, музичного, музично-драматичного, пантомімного, хореографічного й кінематографічного твору належить виключне право на прилюдне виконання його твору.

Щодо невиданих, проте, виконаних прилюдно хоч би один раз творів перелічених категорій, Народньому Комісаріятові Освіти УСРР належить право дозволяти прилюдно їх виконувати й без згоди автора, виплативши авторський гонорар порядком, встановленим в арт. 29 цієї постанови.

Автор виданого твору одної з зазначених категорій не має права забороняти виконувати його прилюдно, проте, має право, крім випадку, передбаченого в п. «9» арт. 9, одержати авторський гонорар.

9. Не вважається за зламання авторського права:

1) передклад чужого твору на іншу мову;

2) користування чужим твором для складання нового твору, що різниться від нього по суті, з тим, проте, що перероблювати повістеві твори на драматичні й кіно-сценарії й навпаки, а так само драматичні твори на кіно-сценарії й навпаки, можна тільки за згодою автора або його правонаступників;

3) уміщення окремих уривків і повний передрук літературних та інших творів, знімків, рентгенограм тощо в наукових, політично-освітніх і шкільних збірниках та наукових творах з обов'язковим зазначенням автора й джерела запозичення, коли розмір запозичення з творів одного автора не перебільшує загальною кількістю:

а) з творів художніх, написаних прозаїчною формою — найбільш 5.000 друкованих знаків;

б) з інших творів, написаних прозаїчною формою, коли загальний розмір тексту не перебільшує 10 друкованих аркушів — найбільш 10.000 друкованих знаків, а коли розмір твору більший як 10 друкованих аркушів — 40.000 друкованих знаків;

в) з віршованих творів — найбільш 40 рядків;

г) з музичних творів — найбільш ¼ нотного аркуша;

д) з творів образотворчого мистецтва — одної репродукції твору даного автора.

Увага. Вміщення в збірниках або в наукових роботах запозичень в кількості, що не перевищує потрійного розміру норм, зазначених в цьому артикулі, дозволяється й без згоди автора, але з умовою виплатити йому авторський гонорар (арт.29).

4) надрукування звітів про випущені в світ твори, усні й писані в царині літератури, науки й мистецтва, що передають суть твору в самостійній формі або відтворюють оригінал, в міру потреби;

5) уміщення в звітах періодичних видань промов, виголошених на прилюдних засіданнях;

6) передрук періодичними виданнями повідомлень, що були в газетах, та статтів, що не мають белетристичного характеру не раніш, як на другий день, з тим, що стосовно до передрукованих статтів треба зазначити джерело запозичення й ім'я автора;

7) передрук періодичними виданнями репродукцій з творів образотворчих мистецтв, малюнків, ілюстрацій, фотографій, рисунків тощо, додержуючи тих самих умов і порядку, що їх встановлено для передруку статтів (п. «6» цього артикулу);

8) використання композитором для свого музичного твору тексту, запозиченого з чужого літературного твору, якщо автор не оголосив на це заборони на кожному примірникові свого твору;

9) прилюдне виконання чужих творів, зазначених в арт. 8, в культурно-освітніх установах з умовою, що з одвідувачів не береться плати;

10) виображення творів малюванням в різбярстві і, навпаки, творів різбярства малюванням;

11) відтворення художніх творів, що є на вулицях і майданах, крім випадків, коли різбярські твори копіюється механічно-контактним способом;

12) уміщення всіляких творів на прилюдній виставці, за винятком тих творів, що їх прилюдно виставляти заборонив автор;

13) поставлення будов і споруд за опублікованими автором архітектурними, інженерними та іншими технічними плянами, рисунками й малюнками, якщо автор при самій публікації не застеріг цього права виключно за собою;

14) знімання копій з чужого твору виключно для особистого вжитку і без написів або монограми автора оригіналу на копії художнього або фотографічного твору, з тим, що знімати такі копії з творів скульптури засобами механічно-контактного копіювання не дозволяється;

15) використання художніх і фотографічних творів для виробів фабрично-заводської, кустарної й ремісної промисловости з умовою виплати авторові гонорару розміром і порядком, установленим в арт. 29 цієї постанови.

Увага. За виключних випадків, коли автор не дасть згоди на перероблення повістевого твору на драматичний або кіно-сценарій і навпаки (п. «2» цього артикулу), дозвіл на перероблення може дати Народній Комісаріят Освіти УСРР, якщо гадається випустити в світ перероблення на території УСРР. Порядок виплати авторського гонорару за цих випадків визначається арт. 29 цієї постанови.

10. Авторське право, за винятками, встановленими в арт. арт. 11, 12 і 13 належить авторові довіку, а спадкоємцям його — в межах реченців, передбачених арт. 15.

11. Реченець користування авторським правом на твори хореографічні, пантоміми, кінематографічні, сценарії й кіно-фільми встановлюється в 10 років.

12. Реченець користування авторським правом на фотографічні твори й на твори, одержані способом, аналогічним з фотографією, встановлюється для окремих знімків у п'ять років, а для збірників знімків — у десять років.

Щоб зберегти фотографу авторське право на фотографічні виображення, на кожному примірникові повинна бути зазначена: фірма або ім'я, прізвище та домівка фотографа, а так само рік, коли випущено в світ фотографічний твір.

13. За видавцями журналів та інших періодичних видань, а так само енциклопедичних словників визнається авторське право на ці видання в цілому протягом 10 років з часу, коли вони вийшли в світ.

Незалежно від прав видавців, співробітники зазначених видань, зберігають авторське право на свої окремі твори на загальних підставах, якщо інше не встановлено в договорі.

14. Щодо вирахування реченця авторського права, то всякий твір вважається за випущений у світ 1 січня того року, протягом якого його вперше правомірно видано відповідним технічним способом.

Щодо вирахування реченців, то до видання прирівнюється: прилюдна вистава драматичного й музично-драматичного твору, прилюдне виконання музичного твору, прилюдне виставлення творів образотворчих мистецтв, фотографій та творів, одержаних способами, аналогічними фотографії і будування творів архітектури.

Увага. Автор і його спадкоємці мають право зареєструвати час виходу в світ твору, або час першого прилюдного його виконання чи прилюдного виставлення творів образотворчого мистецтва тощо, подавши відповідну заяву й записавши до реестру, що його провадять органи Народніх Комісаріятів Освіти УСРР та АМСРР, кому слід.

Реєстрація твору є доказ початкового моменту, від якого починається реченець авторського права, але ця реєстрація не перешкоджає третім особам заперечувати авторське право на зареєстрований твір.

Відмова зареєструвати твір не позбавляє заінтересованих осіб права встановлювати, в разі потреби, час видання твору іншими способами.

Порядок реєстрації встановлюють Народні Комісаріяти Освіти УСРР та АМСРР, кому слід.

15. По смерті автора авторське право переходить до його спадкоємців на 15 років, лічачи від 1 січня року смерти автора, крім випадків, передбачених в арт. арт. 11, 12 і 13, коли авторське право переходить до спадкоємців лише на нескінчену по день смерти автора решту встановленого законом реченця.

Грошеву оцінку авторського права, що переходить до спадкоємців автора, не включається до загальної оцінки спадкового майна, коли вираховується податок із спадщини.

Увага. Коли через політичний чи культурний гніт за дореволюційних часів автор або його спадкоємці позбавлені були змоги використати своє авторське право, то зазначений в цьому артикулі реченець, за який авторське право переходить до спадкоємців автора, можна продовжувати. Таке продовження реченця можна робити за спеціяльною кожного окремого разу постановою Ради Народніх Комісарів УСРР. При цьому реченець можна продовжити з таким розрахунком, щоб спадкоємці могли користати з авторського права найбільш 15 років від часу, коли настала змога авторське право використати.

16. Авторське право, в частині або в цілому, можна перевласнювати за видавничим договором, за заповітом або іншим законним способом.

Договір про передачу авторського права слід укладати на письмі і він повинен містити точні вказівки характеру й умов використання авторського права.

Недодержання писаної форми, встановленої для договору, позбавляє сторони права покликатися в разі спору на свідчення свідків в підтвердження договору, проте, не позбавляє їх права подавати писані докази.

Увага. Писана форма не є обов'язковою для договору про перевласнення авторського права на твори, що повинні бути надруковані в періодичних виданнях і в енциклопедичних словниках.

17. За силою видавничого договору, автор передає видавцеві право видавати та розповсюджувати свої твори, виявлені в об'єктивній формі, а видавець зобов'язується випустити зазначені твори в світ своїм коштом і вжити заходів до їх розповсюдження. У видавничому договорі треба точно зазначити: число передбачених у договорі видань, розмір тиражів цих видань, розмір авторського гонорару, крайній реченець випуску видань та реченець чинности договору.

18. Видавничі договори з видавництвами, що є у віданні державних органів або у віданні партійних, професійних, кооперативних і громадських організацій можна укладати на будь-який реченець або без обмеження реченцем.

Видавничі договори з видавництвами, що належать приватним особам, можна укладати на реченець найбільш 5 років.

19. Якщо нема угоди про крайній реченець видання, видавець зобов'язаний випустити в світ твір протягом таких реченців:

1) періодичне видання на твір розміром до 5 друкованих аркушів — найпізніш через 6 місяців;

2) видання розміром до 10 друкованих аркушів, а так само всі підручники й репродукції творів образотворчого мистецтва — найпізніш через один рік;

3) всі інші видання — найпізніш через два роки.

Реченці ці вираховуються від дня підписання договору або від дня, коли видавництво одержало твір, якщо його передано після підписання договору.

Реченці випуску видань можна збільшувати за видавничими договорами, проте, вони не можуть перевищувати півторачного розміру зазначених в цьому артикулі реченців.

20. Коли договором передбачено випустити кілька видань, то видавництво повинне випустити наступне видання по тому, як буде розпродане передуще видання. Реченці на випуск наступних видань встановлюється згідно з правилами арт. 19 і їх вираховується від моменту розпродажу передущого видання. Коли видавництво не додержить правил цього артикулу, то на заяву автора, чинність видавничного договору можна закрити.

Увага. За одне видання вважається випуск числа примірників, зобумовленого в договорі і випущеного в межах реченців, зазначених в арт. 19.

21. Право на прилюдне виконання драматичних, музичних, музично-драматичних, кінематографічних та хореографічних творів і пантомім автор може переуступати державним органам на певний реченець або безреченцево.

Інші, крім державних органів, організації та особи можуть набувати право на прилюдне виконання зазначених творів на реченець найбільш 2 роки з тим, що крайнє число прилюдних виконань не може перебільшувати п'ятидесятьох.

22. Коли нема угоди про реченець прилюдного виконання зазначених в арт. 21 творів, установи, організації і особи, що набули право прилюдного виконання, зобов'язані прилюдно виконати:

1) драматичні й музичні твори, а так само пантоміми — найпізніш протягом 1-го року;

2) музично-драматичні, кінематографічні й хореографічні твори — найпізніш протягом півтора року від дня підписання договору або від дня одержання від автора твору, коли його передано після підписання договору.

23. Коли видання твору або прилюдне виконання драматичного, музичного, музично-драматичного, кінематографічного і хореографічного твору, а так само пантоміми не буде здійснено в реченець, зазначений у законі або договорі (арт. арт. 21 і 22), то видавництва, установи, організації й особи, що уклали відповідні договори, повинні виплатити авторові повністю обумовлений гонорар, а чинність договору, на заяву автора, закривається.

24. Допускається укладати договір, що за ним автор обов'язується подати видавництву в певний реченець і в обумовленому вигляді твір, що на час укладання договору ще не має об'єктивної форми; укладаючи такого договора, автор тим самим передає видавництву виключне право на видання цього твору. До таких договорів прикладається правила арт. арт. 17 — 23 цієї постанови.

25. Набуті від авторів права на видання або на прилюдне виконання творів, видавництва, установи, організації й особи можуть передавати іншим видавництвам, установам, організаціям та особам тільки з писаного дозволу автора або його правонаступників.

26. Автор має право до повної збірки своїх творів включити твори, що право на їх видання або прилюдне виконання він передав будь-яким видавництвам, організаціям чи особам.

27. Видавець і видовищне підприємство не мають права з свого розсуду робити за життя автора без його згоди будь-які доповнення, скорочення й взагалі зміни ні в самому творі, ні в його заголовкові, ні в зазначенні на ньому імени автора. Видавець так само не має права за життя автора без його згоди додавати до творів ілюстрації.

28. Видавництва, організації й особи, що набули авторське право, мають, оскільки це подібно для оборони їхніх прав за договором, щодо автора і третіх осіб авторське право на твір, з тими винятками, що їх установлено в законі або договорі.

29. Народній Комісаріят Освіти УСРР, порозумівшися з Народнім Комісаріятом Праці УСРР і Всеукраїнською Радою Професійних Спілок, встановлює:

1) мінімальний розмір авторського гонорару так за випадків передачі авторського права, як і за випадків зламання цього права;

2) розмір авторського гонорару за прилюдне виконання твору, коли такий твір виконано без згоди автора (арт. 8);

3) розмір гонорару авторам творів, уміщених без їхньої згоди у збірниках або наукових творах, зазначених в п. «3» арт. 9, коли розмір запозичення з твору автора перебільшує норми, встановлені цим пунктом;

4) розмір гонорару авторам художніх та фотографічних творів, що їх використано у виробах фабрично-заводської, кустарної та ремісної промисловости, коли це використання зроблено без згоди автора (п. «15» арт. 9;)

5) розмір гонорару авторам творів, що їх перероблено без згоди автора, але з дозволу Народнього Комісаріяту Освіти УСРР, з повістевої на драматичну форму або на кіно-сценарій і навпаки (увага до арт. 9);

6) розмір і випадки виплати гонорару авторам кіно-сценаріїв, авторам музичних творів, що їх виконується на демонструванні кіно-фільм, кіно-режисерам, кіно-операторам та кіно-художникам.

Увага 1. Розмір гонорару, зазначеного в п. «4» цього артикулу, встановлює Народній Комісаріят Освіти УСРР, порозумівшись з Вищою Радою Народнього Господарства УСРР.
Увага 2. В межах АМСРР розмір гонорару, за зазначених в цьому артикулі випадків, встановлює Народній Комісаріят Освіти АМСРР, порозумівшись з Народнім Комісаріятом Праці АМСРР і з Молдавською Радою Професійних Спілок.

30. За постановою Ради Народніх Комісарів УСРР право видавати на території УСРР всілякі твори, в тому числі й ті, що є об'єктами авторського права, може бути визнане за виключне право держави за таких випадків:

1) коли твір випущено в світ вперше на території УСРР або, коли він є на цій території в вигляді рукопису, ескізу або в певній об'єктивній формі;

2) коли твір українського письменника випущено в світ за кордоном, незалежно від мови, якою цей твір видано, при чому в цьому випадку прикладається правила артикула 2 цієї постанови.

Визнання виключного права УСРР на видання творів, що є об'єктом авторського права, припускається не інакше, як виплативши авторові винагороду розміром, що його визначає Народній Комісаріят Освіти УСРР, порозумівшись з Народнім Комісаріятом Фінансів УСРР.

31. Право видавати, перевидавати та прилюдно виконувати переклади різних творів на українську мову може бути за постановою Ради Народніх Комісарів УСРР визнане за монополію держави.

32. Твори, що реченці авторського права на них минули, за винятком творів, визнаних за власність держави (арт. арт. 30-31), можна відтворювати, видавати, розповсюджувати та виконувати без обмежень, установлених цією постановою для творів, що є об'єктом будь-чийого авторського права.

II.

Цю постанову видано на підставі арт. 3 постанови ЦВК і РНК Союзу РСР з 16 травня 1928 року «Про надання чинности основам авторського права за новою редакцією» (Зб. Зак. Союзу РСР 1928 р., № 27, арт. 245).

Від моменту видання передбачених у п. 2 арт. 29 цієї постанови норм гонорару за прилюдне виконання драматичних творів, втрачає силу постанова Ради Народніх Комісарів УСРР з 8 грудня 1925 р. «Про авторський гонорар за прилюдне виконання__PAGESEPARATOR__драматичних і музичних творів» (Зб. Уз. УСРР 1925 р., № 100, арт. 550).

Харків, 6 лютого 1929 р.

Голова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету

Голова Ради Народніх Комісарів УСРР

Секретар Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету

М. Василенко.

Оголошено в „Вістях ВУЦВК“ 26 лютого 1929 р., № 47.


Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).