ЗУРРСУУ/1923/1/29/Про заходи забезпечення рівноправности мов і про допомогу розвиткові української мови

Матеріал з Вікіджерел
< ЗУРРСУУ‎ | 1923‎ | 1‎ | 29
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ЗУРРСУУ/1923/1/29 (1923
Декрет Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народніх Комісарів
Про заходи забезпечення рівноправности мов і про допомогу розвиткові української мови
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Видання: Харків: 1923.
Цей документ втратив чинність.
Підстава: Про забезпечення рівноправности мов та про сприяння розвиткові української культури
435. Про заходи забезпечення рівноправности мов і про допомогу розвиткові української мови.

Ті спокійні обставини, що склалися після перемоги над контр-революцією і над голодом, дають Радянській владі змогу розвинути той визвольний національний процес, що почала Жовтнева революція через скинення влади поміщиків і капіталістів, які разом з царською бюрократією були на території України не тільки експлоататорами робітників і селян, але й русифікаторами, що переслідували та пригнічували українську національність.

За короткий час існування Радвлади на Україні, не зважаючи на відтягнення всіх сил культурного фронту, зроблено вже багато в справі розвитку української культури в царині школи та книжки. Але ця робота не могла усунути нерівности культур, що витворилася в наслідок вікового утиску.

Через те найближчим завданням Уряду мусить бути усунення цієї нерівности в царині національної культури.

Теж саме завдання диктує Радянській владі ще й потреба зміцнення тісної спілки робітників і селян і ще більше пристосування державного апарату до потреб, до побуту й до мови українського народу. Для цього треба збільшити українізацію всього державного апарату.

Залишаючи й на майбутнє обов'язковість для службовців знання російської мови, що є засобом взаємин з найбільшою національною меншостю на Україні і з народами всієї спілки, зокрема а російським народом, і вважаючи, що в сучасних умовах російська мова перестала бути засобом пригнічення в руках привілейованих клас, і, навпаки, є засобом прилучення української культури до високо розвиненої, що має світове значіння — російської культури, Робітниче-Селянський Уряд України визнає за потрібне всеж-таки протягом найближчого часу зосередити увагу держави на поширення знання української мови. Формальна різність, що визнавалася до цього часу між двома найбільш поширеними на Україні мовами — українською та російською — недостатня. В наслідок відносного слабого розвитку української школи й української культури взагалі, в наслідок відсутности потрібних підручників для навчання, відсутности підготовленого до певної міри персоналу — життя, як ми бачимо на досвіді, приводить до фактичної переваги російської мови.

Щоб усунути таку нерівність, Робітниче-Селянський Уряд вживає низки практичних заходів, які, додержуючи рівноправність мов всіх національностей, що є на території України, мусять забезпечити українській мові місце, відповідне числу та питомій вазі українського народу на території УСРР.

Щоб досягти зазначену мету, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народніх Комісарів постановили:

I. Загальні засади.

1. Мови всіх національностей, що на території України, проголошується рівноправними.

2. Кожному громадянинові, будь-якої національности, забеспечується можливість в його зносинах з державними органами і в зносинах державних органів з ним користуватися рідною мовою.

3. Відповідно до переважного числа населення, що говорить українською мовою, вибрати, як переважаючу для офіційних зносин, українську мову.

4. Відповідно до політичного та культурного значіння російської мови та її поширенности на Україні, вважати за найпоширеніші на Україні обидві мови — українську та російську.

5. Згідно з цім Робітниче-Селянська влада звертатиметься до всього населення України в цілому обома найпоширенішими мовами — українською та російською.

6. В адміністративно-територіяльних одиницях (районах, округах, губернях), а також і в містах з більшістю населення, що належить до національних меншостей, органи влади користуються мовою більшости населення, з додержанням, проте, гарантій для решти національностей, що є в цьому районі.

Примітка 1. Національна меншість творить більшість для даної адміністративно-територіяльної одиниці (чи міста) в тому разі, коли вона перевищує своїм числом половину всього населення.
Примітка 2. В тих місцевостях, де ні одна з національностей не має абсолютної більшости, органи влади користуються переважно мовою відносної більшости населення цієї місцевости.

7. На з'їздах, засіданнях Рад, зборах, мітингах, конференціях, прилюдних читках і вселяких прилюдних виступах кожному громадянинові надається право вільно говорити своєю рідною мовою.

II. Діловодство.

Відповідно з загальними засадами, викладеними в розділі 1-му цього декрету, діловодство держорганів реорганізується з додержанням таких правил.

8. Протягом року з дня оголошення цього декрету переводиться на українське діловодство такі відомства: а) Керування Справами ВУЦВК, б) Керування Справами Раднаркому, центральні та місцеві установи — в) Наркомосу, г) Наркомзему, д) Нарком'юсту, е) Наркомвнусправ, в першу чергу міліція (виняток може бути тільки для його органів комунального господарства), ж) Наркомпроду, з) Наркомсоцзабезу, і) місцеві податкові органи Наркомфіну, к) Уповнаркомпочтеля — в тій частині його органів, що обслуговує сільське населення беспосередньо, л) окружні органи Наркомздорову та установи сільської медицини, м) інспекції Сільсько-Господарської Праці, Наркомпраці, н) Військове Відомство — його районні діловодства, Окружні та Губерняльні Військові Комісаріяти.

Примітка. Порядок і календарний план переходу на українське діловодство установ кожного з перерахованих в цьому артикулі відомств визначається спеціяльною інструкцією, що її складає, з додержанням прав нацменшостей на підставі загальних правил, відомство в місячний з дня видання цієї постанови речинець і затверджує Раднарком.

9. Губерняльні органи як в своїх зносинах між собою і центральними органами, а так саме як і округи в своїх зносинах з районами, так і в зносинах з округами і округ з районами, вживають найбільш поширену в даній місцевости мову із двох найпоширеніших мов — українську або російську.

10. Діловодство в губерняльних і окружних органах провадиться переважно українською мовою, за винятком тих місцевостей, де абсолютна або відносна більшість населення належить до иншої національности.

В такому випадкові діловодство провадиться одною з двох найпоширеніших мов.

11. Районові органи влади зносяться з вищими органами переважно одною з двох найпоширеніших мов, а з населенням тою мовою, якою провадиться діловодство району.

Примітка. Зносини районів з селами, де переважують ріжні національні групировки, провадяться мовою переважаючої національної групировки даного села.

12. Всі органи влади в міжсоюзних зносинах, а так само й в зносинах з тими державними органами та громадськими організаціями, де лишається діловодство російською мовою, провадять діловодство цією останньою мовою.

13. Всі центральні та місцеві органи на звертання окремих громадян тою чи иншою з мов нацменшостей, мають відповідати мовою звертання.

14. Всі документи публічно-правного характеру (право на проживання, посвідчення, свідоцтво про освіту, випис з актів цивільного ставу й инші, що видають їх центральні губерняльні та окружні установи, виготовлюються двома найбільш поширеними мовами. Документи, що їх видають в округах і районах, чинність яких обмежується даною адміністративно-територіяльною одиницею, виготовлюється двома мовами — українською й мовою нацменшости, що має більшість у даній окрузі чи районі.

15. Законодавчі акти та постанови центральних і губерняльних органів клади оголошується двома найпоширенішими мовами й оригінали їх з відповідними підписами переховується в двох оригіналах — українському та російському.

16. В округах і районах законодавчі акти та роспорядження, також обов'язкові постанови місцевих органів влади оголошується двома мовами — мовою більшости даної місцевости й одною з двох найбільш поширених мов.

III. Судочинство.

17. В центральних і губерняльних органах суду, слідства, доводу та розшуку й нотаріяту, вводиться мішане діловодство обома найбільш поширеними мовами — українською та російською.

18. В районах діловодство провадиться українською мовою. Виняток може бути для тих районів, де переважує одна з нацменшостей і де судочинство провадиться мовою даної нацменшости.

19. Говорити на суді належить тою мовою, якою провадиться судочинство, проте звинувачені, ушкодженці, свідки, експерти й поняті мають право говорити рідною мовою.

Примітка. Суд має право дозволити й иншим особам, що беруть участь в процесі, говорити рідною мовою.
IV. Про співробітників державних установ.

20. З наданням чинности цьому декретові ніхто з тих громадян, хто не володіє обома найбільш поширеними мовами, не може бути прийнятий на службу в державну установу.

Примітка 1. Приймати на державну службу тих осіб, що не володіють українською мовою і знову вступають, можна виключно зі спеціяльного в кожному випадкові спеціяльно-зареєстрованого дозволу в центрі — Народнього Комісара та керовників центральних установ, а в губернях і округах — Голгубвиконкому й Голокрвиконкому, і при тому з доконечним зобов'язанням для кожного, хто вступає знову, вивчити українську мову протягом 6 місяців з дня вступу на службу.
Примітка 2. В районах і селах вступати на державну службу особам, що не знають мови більшости населення даного району й села, а також одної з двох найбільш поширених мов, не дозволяється.

21. Особи, що перебувають на державній службі до менту надання чинности цьому декретові й не володіють обома найбільш поширеними мовами, мають вивчити їх протягом року.

22. Зазначені в п. 21 особи, що не вивчили в установленому для них речинці української мови, підлягають безумовному звільненню з державної служби. Звільнений не може бути принятим ні в один з державних органів без знання української мови.

23. Категорії особливо кваліфікованих осіб, а також осіб, що мають спеціяльне призначення й можуть бути звільнені від обов'язкового вивчання української мови, встановлює Рада Народніх Комісарів особливими постановами.

24. Залізничники, що служать на території України, за винятком потягової бригади, що обслугує потяги простого сполучення загальносоюзних магістралів, мусять володіти обома найбільш поширеними мовами.
V. Заходи, що забезпечують знання найпоширеніших на Україні мов.

25. Доручити Наркомосові організувати при установах для навчання співробітників Радянських установ української мови курси двох типів: короткотермінові з протягом навчання на них не більш від 3-х місяців і довготермінові (для кваліфікованих робітників) з протягом навчання до 9 місяців.

26. Центральним, губерняльним і окружним органам надається право в установленому штатному порядкові організувати апарати для обслуговування потреб ріжних національностей, окрім української та російської, з достатнім числом перекладачів.


Харків, дня 1 серпня 1923 р.

Голова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету

Голова Ради Народніх Комісарів

Секретар ВУЦВК

Оголошено в „Вістях ВУЦВК“ від 28-го серпня 1923 р., ч. 190.


Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).