ЗУРРСУУ/1925/1/96/Про комітети незаможних селян УСРР
|
Незаможне селянство, зорганізувавшись на заклик Робітничо-Селянського Уряду навколо своїх комітетів, брало під проводом робітничої класи найактивнішу участь у боротьбі за владу рад на Україні. З допомогою незаможного селянства, пролетарська влада впоралась зі всіма внутрішніми та зовнішніми ворогами трудящих мас, і, перед усім, з опором сільського куркульства, що становило одну з підпор контр-революції. Комітети незаможних селян становили головну підпору радянської влади на селі й безпосередньо проводили її політику. Комітети незаможних селян відбірали у куркулів нетрудову землю й лишки живого й мертвого реманенту, розподіляючи їх серед сільської бідноти, активно придушували бандитизм, а також, в силу недостатньої міці низових органів влади, виконували завдання що до їх зміцнення та формування.
Нині, зважаючи на те, що контрреволюцію остаточно доконано, радянську владу й її органи на місцях зміцнено, сільські ради перетворено в справжні органи влади, що об'єднують навколо себе бідняка й середняка, і беручи на увагу проведення твердої революційної законности, а також постанови Пленуму Центральної Комісії Незаможних Селян, — Робітничо-Селянський Уряд гадає, що наступив час цілковито звільнити комітети незаможних селян від адміністративної роботи й безпосереднього виконування державних функцій і перетворити комітети незаможних селян у доброхітні громадські організації оборони інтересів сільської бідноти. Комітети незаможних селян повинні надалі зосередити свої зусилля, що-до піднесення та зміцнення господарства своїх членів і всього незаможного селянства, намагаючись в той же час усунути в своїй праці всі перешкоди, що не дають можливости проводити дружну сумісну працю бідноти з середняками.
Підтверджуючи нерушимість усіх придбань незаможних селян, що осяжено ними за час революції, і рішуче припиняючи всі змагання куркульства до того, щоб повернути собі лишки землі й инше майно, законно відібране у них комітетами незаможних селян, — Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народніх Комісарів постановляють:
1. Установи незаможного селянства, цеб-то — з'їзди, комісії й комітети незаможних селян, що існують нині на підставі затвердженого 11 липня 1923 р. Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом та Радою Народніх Комісарів УСРР положення, реорганізуються в доброхітні громадські організації, що чинять на підставі особливого статуту.
2. До оснівних завдань організації незаможного селянства віднести:
а) всебічну допомогу відбудові й розвиткові господарства бідноти, притягаючи її до справи колективізації й кооперування, утворення сільсько-господарських, кустарних і промислових артілів і т. инш.
б) притягнення сільської бідноти до справи радянського будівництва, видвигання на виборах до сільських рад, комітетів взаємодопомоги, органів кооперації та доброхітних товариств, що працюють на селі, своїх кандидатів із числа активних і прихильних до радянської влади робітників, та захист інтересів бідноти, у всіх цих організаціях, а також в инших організаціях і установах.
3. Реєстрацію комітетів незаможних селян покласти на органи Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ та на відповідні органи виконкомів на місцях.
4. Усі підприємства комітетів незаможних селян залишаються в їх повному розпорядженні та, як загальне правило, експлоатуються на підставі кооперативного статуту виробничих об'єднань незаможників.
Разом з тим припускається безпосередня експлоатація окремих підприємств комітетами незаможних селян, прибутки від яких ідуть на організаційне й культурне обслугування незаможників.
5. Усім радянським органам поставити за обов'язок перепиняти всі заміри колишніх власників відібрати у незаможних селян, комітетів та їх виробничих об'єднань майно та нетрудову землю, що було відібрано у куркулів у порядкові революційної боротьби.
6. Вважати за необхідне порівняти що до пільг з членами КНС все останнє незаможне селянство.
7. Доручити Раді Народніх Комісарів УСРР, виконуючи арт. 1-й цієї постанови про перетворення комітетів незаможних селян у доброхітні громадські організації, розробити й подати до Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету проекта відповідних змін чинного законодавства.
Харків, 16 листопаду 1925 р.
Голова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету
Голова Ради Народніх Комісарів УСРР
Секретар Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету
Оголошено у „Вістях ВУЦВК“ 17 листопаду 1925 р. № 262.
Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:
- вираження народної творчості (фольклор);
- акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
- розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).
