Закон СРСР від 03.04.1990 № 1409-I
| Закон СРСР від 03.04.1990 № 1409-I 1991 |
|
|
Стаття 1. Порядок вирішення питань, пов'язаних з виходом союзної республіки з СРСР відповідно до статті 72 Конституції СРСР, визначається даним Законом.
Стаття 2. Рішення про вихід союзної республіки з СРСР приймається вільним волевиявленням народів союзної республіки шляхом референдуму (народного голосування). Рішення про проведення референдуму приймається Верховною Радою союзної республіки за власною ініціативою або на вимогу, підписану однією десятою частиною громадян СРСР, які постійно проживають на території республіки і мають право голосу відповідно до законодавства Союзу РСР.
Референдум проводиться в порядку, визначеному Законом СРСР, Законом союзної, автономної республіки про референдум, якщо їх положення не суперечать цьому Закону.
Референдум проводиться таємним голосуванням не раніше ніж через шість і не пізніше ніж через дев'ять місяців після прийняття рішення про порушення питання про вихід союзної республіки з СРСР.
У референдумі беруть участь громадяни СРСР, які постійно проживають на території республіки до моменту постановки питання про її вихід з СРСР і мають право голосу відповідно до законодавства Союзу РСР.
Під час проведення голосування будь-яка агітація з питань, винесених на референдум, не допускається.
Стаття 3. В союзній республіці, яка має в своєму складі автономні республіки, автономні області та автономні округи, референдум проводиться окремо по кожній автономії. За народами автономних республік і автономних утворень зберігається право на самостійне вирішення питання про перебування в Союзі РСР або союзній республіці, а також на постановку питання про свій державно-правовий статус.
У союзній республіці, на території якої є місця компактного проживання національних груп, що складають більшість населення даної місцевості, при визначенні підсумків референдуму результати голосування по цих місцевостях враховуються окремо.
Стаття 4. Для організації референдуму про вихід із СРСР, визначення терміну проведення референдуму і підведення його підсумків Верховна Рада союзної республіки утворює комісію за участю представників всіх зацікавлених сторін, в тому числі згаданих в частинах першій та другій статті 3 цього Закону.
Стаття 5. Для забезпечення повної свободи волевиявлення народів союзної республіки при підготовці, проведенні та визначенні підсумків референдуму про вихід з СРСР Верховна Рада СРСР вирішує за погодженням з Верховною Радою союзної республіки питання про присутність на її території як спостерігачів уповноважених представників Союзу РСР, союзних і автономних республік, автономних утворень. Верховна Рада СРСР може, якщо вважатиме за необхідне, запросити на територію республіки на час проведення голосування представників Організації Об'єднаних Націй.
Стаття 6. Рішення про вихід союзної республіки з СРСР вважається прийнятим за допомогою референдуму, якщо за нього проголосувало не менше двох третин громадян СРСР, які постійно проживають на території республіки до моменту постановки питання про її вихід з СРСР і мають право голосу згідно із законодавством Союзу РСР.
Підсумки референдуму розглядає Верховна Рада союзної республіки.
У союзній республіці, яка має в своєму складі автономні республіки, автономні області, автономні округи або місця компактного проживання національних груп, згаданих у частині другій статті 3 цього Закону, підсумки референдуму розглядаються Верховною Радою союзної республіки спільно з Верховною Радою автономної республіки і відповідними Радами народних депутатів.
Стаття 7. Верховна Рада союзної республіки подає Верховній Раді СРСР підсумки референдуму. Верховна Рада союзної республіки, що має в своєму складі автономні республіки, автономні утворення або місця компактного проживання національних груп, згаданих у частині другій статті 3 цього Закону, подає до Верховної Ради СРСР підсумки референдуму по кожній автономній республіці, по кожному автономному утворенню або місцю компактного проживання національних груп з висновками і пропозиціями відповідних органів державної влади.
Якщо буде встановлено, що референдум був проведений відповідно до закону, Верховна Рада СРСР виносить питання на розгляд З'їзду народних депутатів СРСР.
У разі порушення закону при проведенні референдуму Верховна Рада СРСР призначає в тримісячний термін повторний референдум в республіці, або в її частині, або в автономному утворенні, або за місцем компактного проживання національних груп, згаданих у частині другій статті 3 цього Закону.
Стаття 8. Підсумки референдуму про вихід союзної республіки з СРСР і пропозиції, що надійшли від зацікавлених сторін Верховна Рада СРСР в місячний термін направляє вищим органам державної влади всіх союзних і автономних республік, а також органам державної влади автономних утворень для вивчення і оцінки наслідків, що виникають для кожної союзної і автономної республіки, автономного утворення з факту можливого виходу відповідної союзної республіки з СРСР.
Стаття 9. Підсумки референдуму в союзній республіці з питання про вихід з СРСР, а також думки вищих органів державної влади автономних областей і округів з цього приводу розглядає З'їзд народних депутатів СРСР. За поданням Верховної Ради СРСР, погодженим з Верховною Радою республіки, яка виходить, З'їзд народних депутатів СРСР встановлює перехідний період, що не перевищує п'яти років, протягом якого повинні бути вирішені питання, що виникають у зв'язку з виходом республіки з СРСР. У перехідний період на території республіки, яка виходить, зберігають свою дію Конституція і закони СРСР.
Стаття 10. У випадку, якщо за підсумками референдуму не прийнято рішення про вихід союзної республіки з СРСР, новий референдум з цього питання може бути проведений не раніше ніж через десять років з моменту проведення попереднього референдуму.
Стаття 11. З метою забезпечення прав та інтересів Союзу РСР, республіка, що виходить та інші союзні республіки, а також автономні республік, автономні утворення і національні групи, згадані у частині другій статті 3 цього Закону, під час вирішення питань, що виникають в зв'язку з виходом республіки з СРСР, Верховна Рада СРСР, Верховні Ради союзних республік і вищі органи державної влади республіки, що виходить створюють на перехідний період погоджувальні комісії.
Стаття 12. В перехідний період Рада Міністрів СРСР за участю уряду республіки, що виходить готує пропозиції з питань, що стосуються Державного кордону СРСР, а також військових об'єктів і частин Збройних Сил СРСР, які перебувають на території республіки, і вносить їх на розгляд Президента і Верховної Ради СРСР, які потім передаються на розгляд З'їзду народних депутатів СРСР.
Стаття 13. Республіка, що виходить зобов'язана дотримуватися загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, а також права і свободи людини, закріплені в міжнародних договорах, учасником яких є СРСР. Питання про участь республіки у відкритих для приєднання багатосторонніх договорах, укладених СРСР, вирішується згідно з правилами, встановленими відповідним договором. Багатосторонні і двосторонні угоди, укладені СРСР і які знаходяться в силі на момент виходу союзної республіки з СРСР, продовжують діяти щодо республіки, якщо не буде досягнуто домовленості про інше.
Рада Міністрів СРСР після розгляду і врегулювання всіх питань, пов'язаних з участю СРСР в міжнародних договорах у зв'язку з виходом з нього союзної республіки, звітує про свої висновки Президенту і Верховній Раді СРСР.
Стаття 14. В перехідний період Рада Міністрів СРСР, органи державного управління союзних і автономних республік, автономних утворень спільно з урядом республіки, що виходить розглядають і вирішують питання власності і матеріально-фінансових розрахунків.
У взаємовідносинах між даною республікою, з одного боку, і Союзом РСР, а також іншими союзними і автономними республіками, автономними утвореннями і національними групами, згаданими в частині другій статті 3 цього Закону, з іншого боку, протягом перехідного періоду повинні бути вирішені наступні питання:
1) визначення долі об'єктів загальносоюзної власності (підприємств і комплексів базових галузей промисловості, космічних досліджень, енергетики, зв'язку, морського, залізничного та повітряного транспорту, ліній зв'язку, магістральних трубопроводів, майна Збройних Сил СРСР, оборонних та інших об'єктів), які знаходяться на території республіки, а також власності загальносоюзних громадських організацій;
2) врегульовані фінансово-кредитні розрахунки республіки з Союзом РСР, взаємини банків;
3) врегульовані майнові та фінансово-кредитні відносини даної республіки з іншими союзними і автономними республіками, автономними утвореннями;
4) визначено порядок виконання підприємствами і організаціями республіки, що виходить раніше взятих на себе договірних зобов'язань по відношенню до підприємств і організацій, розташованих на території інших союзних і автономних республік й автономних утворень;
5) визначено правовий статус і форми розрахунків спільних підприємств або філій підприємств, організованих на базі загальносоюзної власності або власності інших союзних республік, а також автономних республік і автономних утворень;
6) узгоджений порядок розрахунків з іншими державами і міжнародними організаціями по кредитах і позиках, отриманими для спорудження об'єктів на території даної республіки або для задоволення потреб її населення, а також за відповідною частиною кредитів і позик, витрачених на здійснення загальносоюзних закупівель та програм, якими користувалася республіка, що виходить;
7) узгоджений статус територій, що не належали даній республіці на момент її вступу до складу СРСР;
8) узгоджений статус територій, на яких компактно проживають національні групи, згадані в частині другій статті 3 цього Закону, з урахуванням результатів їх волевиявлення на референдумі;
9) забезпечені гарантії утримання історичних і культурних пам'ятників та місць поховань;
10) розв'язані інші питання, які потребують взаємного врегулювання.
Стаття 15. Громадянам СРСР, які проживають на території республіки, що виходить, надається право вибору громадянства, місця проживання і роботи. Вихідна республіка компенсує всі витрати, пов'язані з переселенням громадян за її межі.
Стаття 16. Відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права і міжнародних зобов'язань СРСР республіка забезпечує цивільні, політичні, соціальні, економічні, культурні та інші права і свободи громадянам СРСР, які залишаються проживати на її території, без будь-якої дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану, місця і часу народження.
Стаття 17. Громадяни республіки, що виходить, засуджені її судами і які відбувають покарання на території СРСР, підлягають передачі для подальшого відбування покарання в зазначену республіку.
Громадяни, засуджені судами Союзу РСР або іншої союзної республіки і які відбувають покарання на території СРСР, підлягають передачі для подальшого відбування покарання в зазначену республіку, якщо вони скоїли злочини, за які засуджені, на території цієї республіки.
Питання про передачу громадян, засуджених судами Союзу РСР або іншої союзної республіки, якщо хоча б один із злочинів, за які їх засуджено, вчинене поза територією республіки, що виходить, розглядаються Верховним Судом СРСР за поданням Генерального прокурора СРСР або за клопотанням Верховного Суду республіки.
Громадяни СРСР, іноземні громадяни та особи без громадянства, засуджені судами Союзу РСР або будь-якої союзної республіки і які відбувають покарання на території республіки, що виходить, підлягають передачі Союзу РСР.
Стаття 18. Всі адміністративні та кримінальні справи, порушені за фактами правопорушень на території республіки, що виходить, і які знаходяться в провадженні органів Союзу РСР, передаються через Прокуратуру Союзу РСР або Верховний Суд СРСР у провадження органів даної республіки. Це правило не поширюється на випадки, коли хоча б одне з правопорушень було скоєно поза її територією, а також на кримінальні справи, підсудні військовим трибуналам. Питання про передачу справ вирішуються Генеральним прокурором СРСР за поданням нижчестоячого прокурора або за клопотанням прокурора республіки, а в разі, якщо справа знаходиться в провадженні судового органу, - Верховним Судом СРСР.
У перехідний період всі цивільні справи вирішуються відповідно до цивільного та цивільно-процесуального законодавства Союзу РСР, якщо інше не передбачено угодою між республікою і Союзом РСР.
Стаття 19. В останній рік перехідного періоду з ініціативи вищого органу державної влади республіки, що виходить, один раз може бути проведений повторний референдум з питання підтвердження рішення про вихід союзної республіки з СРСР. Проведення повторного референдуму є обов'язковим, якщо цього вимагає одна десята частина громадян СРСР, які постійно проживають на території республіки і мають право голосу відповідно до законодавства Союзу РСР.
У разі, якщо за підтвердження рішення про вихід союзної республіки з СРСР проголосувало менше двох третин громадян СРСР, які постійно проживають на території республіки до моменту постановки питання про проведення повторного референдуму і мають право голосу відповідно до законодавства Союзу РСР, рішення про вихід союзної республіки з СРСР вважається скасованим і процедури, передбачені цим Законом, припиняються.
Стаття 20. Після закінчення перехідного періоду або при достроковому врегулювання питань, передбачених цим Законом, Верховна Рада СРСР скликає З'їзд народних депутатів СРСР для прийняття рішення, що підтверджує завершення процесу щодо погодження інтересів і задоволення претензій республіки, що виходить, з одного боку, і Союзу РСР, союзних і автономних республік, автономних утворень і національних груп, згаданих у частині другій статті 3 цього Закону, з іншого боку.
З моменту прийняття такого рішення З'їздом народних депутатів СРСР вихід союзної республіки з СРСР вважається таким, що відбувся, а народні депутати СРСР від республіки, що вийшла, втрачають свої повноваження.
З'їзд народних депутатів СРСР вносить відповідні зміни до Конституції СРСР.