Закон СРСР від 05.09.1991 № 2392-I
Стаття 1. В перехідний період вищим представницьким органом влади Союзу РСР є Верховна Рада СРСР, що складається з двох самостійних палат: Ради Республік і Ради Союзу.
До Ради Республік входить по 20 депутатів від кожної союзної республіки з числа народних депутатів СРСР і союзних республік, делегованих вищими органами державної влади цих республік. З урахуванням федеративного устрою РРФСР вона має в Раді Республік 52 депутата. Інші союзні республіки, що мають в своєму складі республіки і автономні утворення, додатково делегують до складу Ради Республік по одному депутату від кожної республіки і автономії. З метою забезпечення рівноправності республік при голосуванні в Раді Республік кожна союзна республіка має один голос.
Рада Союзу формується депутаціями союзних республік з числа народних депутатів СРСР за існуючими нині квотами і за погодженням з вищими органами державної влади союзних республік.
Стаття 2. Рада Республік і Рада Союзу Верховної Ради СРСР спільними рішеннями вносять зміни до Конституції СРСР, приймають до складу Союзу РСР нові держави, заслуховують Президента СРСР з найбільш важливих питань внутрішньої і зовнішньої політики, затверджують союзний бюджет і звіт про його виконання, оголошують війну і укладають мир.
Рада Республік приймає рішення про організацію і порядок діяльності союзних органів, ратифікує і денонсує міжнародні договори Союзу РСР.
Рада Союзу розглядає питання забезпечення прав і свобод громадян СРСР і приймає рішення з усіх питань компетенції Верховної Ради СРСР, за винятком тих, які відносяться до компетенції Ради Республік. Закони, прийняті Радою Союзу, вступають в силу після їх схвалення Радою Республік.
Вищі органи державної влади союзних республік мають право припиняти на території республіки дію законів, прийнятих Верховною Радою СРСР, тільки в разі їх протиріччя Конституції союзної республіки.
Стаття 3. Для погодженого вирішення питань внутрішньої і зовнішньої політики, які зачіпають загальні інтереси республік, утворюється на міжреспубліканській основі Державна Рада СРСР. Державна Рада СРСР складається з Президента СРСР і вищих посадових осіб союзних республік, названих в Конституції СРСР. Роботою Державної Ради СРСР керує Президент СРСР. Державна Рада СРСР визначає порядок своєї діяльності. Рішення Державної Ради СРСР носять обов'язковий характер.
Стаття 4. Посада Віце-президента СРСР скасовується.
Якщо Президент СРСР з тих чи інших причин не може далі виконувати свої обов'язки (в тому числі - за станом здоров'я, підтвердженого висновком державної медичної комісії, утвореної Верховною Радою СРСР), Державна Рада СРСР обирає з числа своїх членів Голову Державної Ради СРСР, який тимчасового виконує обов'язки Президента СРСР. Це рішення підлягає затвердженню Верховною Радою СРСР протягом трьох днів.
Стаття 5. Для координації управління народним господарством, узгодженого проведення економічних реформ і соціальної політики союзні республіки утворюють на паритетних засадах міжреспубліканський економічний комітет. Голова Комітету призначається Президентом СРСР за згодою Державної Ради СРСР. Керівництво загальносоюзними органами, які відають питаннями оборони, безпеки, правопорядку і міжнародними справами, здійснюється Президентом і Державною Радою СРСР.
Міжреспубліканський економічний комітет та керівники загальносоюзних органів підзвітні у своїй діяльності Президенту, Державній Раді і Верховній Раді СРСР.
Стаття 6. Зберігається статус народних депутатів СРСР за всіма депутатами на термін їх повноважень, включаючи право на участь у роботі Верховної Ради СРСР і її органів.
Стаття 7. Скликання першого засідання сесії нового складу Верховної Ради СРСР здійснюється Президентом СРСР не пізніше 2 жовтня 1991 року.
На період до початку роботи Верховної Ради СРСР нового складу зберігаються повноваження існуючої Верховної Ради СРСР, сесія якої може бути скликана головами палат.
Стаття 8. Положення Конституції СРСР діють в частині, що не суперечить цьому Закону.
Зміни до Конституції СРСР, прийняті Верховною Радою, вступають в дію після їх ратифікації вищими законодавчими органами всіх союзних республік.
Стаття 9. Цей Закон набирає чинності з моменту його опублікування, за винятком статті 2, яка набирає чинності з моменту відкриття першої сесії Верховної Ради СРСР нового скликання.