заторигати

заторигати

*Затори́гати, гаю, єш, гл. Задергать (дверью). Заторигало щось сінешними дверима сильно, нетерпляче. С. Васильч.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28