За Немань іду

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
За Немань іду
автор: Писаревський Степан
Створення: 1825, опубл.: за виданням М. Максимовоч, Малороссийские песни, СПб., 1827, стор. 81–83. Джерело: Українські поети-романтики 20-40-их років XIX ст. Упорядкування Б. А. Деркача, Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1968  Wikipedia-logo.png Стаття у Вікіпедії 


За Немань іду


«За Немань іду,
Гей! коню, мій коню,
Заграй підо мною!
Дівчино, прощай!»

    «Ось, за Немань ідеш ти, мене покидаєш,
    Чого ж ти, мій милий, собі там бажаєш?
    Хіба ж тобі краща чужа сторона,
    Своєї миліше родини вона?»

«Іду я туди,
Де роблять на диво
Червонеє пиво
З крові супостат».

    «Хіба ж ти задумав тим пивом упиться?
    Чи вже ж ти зо мною схотів розлучиться?
    Тобі мої сльози, тобі моя кров,
    Та тільки не кидай за вірну любов!»

«Дівчино, не плач,
Не рви мого серця!
Як пир той минеться,
Вернусь я назад!»

    «І вже тобі, милий, назад не вертаться!
    Там тобі, серденько, навік зоставаться!
    Дивись: під тобою і кінь щось поник...
    У полі червонім заснеш ти навік!»

«Як ворон до тебе
В оконце закряче,
З-за моря прискаче
Козаченько твій!».

    «Як явор зелену головоньку склоне,
    Зозуля кукукне, дуброва застогне,
    І кінь під тобою спіткнеться, вздихне...
    Тоді вже не буде на світі мене!»


1827