За гріх батька-неньки

Матеріал з Вікіджерел
Про текст
Назва: За гріх батька-неньки
Записано в: у с. Крестівці Маріупольського пов. Катеринославської губ.
Дата запису: 1905
Записувач:
Записано від: від Т. Лубенця
Жанр: легенда
Опубліковано в: Савур-могила. Легенди і перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. і авт. приміт. В. А. Чабаненко. — К.: Дніпро, 1990
[[Файл:|300px|безрамки|центр]]


Один чоловік замирав. Як опинився на небі, до нього підійшов старий дід і давай показувать, де, що і як. Ідуть вони з дідом, коли ось така сила дітей, така сила, що й не зглянеш!

Став чоловік придивляться, а потім і пита:

— Чого воно, діду, так, що одні дітки граються яблучками і радуються, а інші без яблучок і гірко плачуть?

— Е-е,— відповідає дід,— котрі дітки радуються, ті щасливі, їхні батьки й матері терпіли й не їли яблук до Спаса, поки освятять. Ті ж дітки, що плачуть, не удостоїлись яблучок, бо їх родителі забули про померлих діток і їли яблука до Спаса.

У кого дітки мерли, не годиться їсти яблука до Спаса: за це великий гріх.