За 25 літ: літературна хрестоматія/Майк Йогансен/Уривки з утопичної поеми „Комуна“
| ◀ Весна | За 25 літ: літературна хрестоматія Майк Йогансен Уривки з утопичної поеми „Комуна“ |
|
До муз
О, музи двадцятого віку,
Професори, критики й академики!
Порадьте, якої мені взяти форми
Для моєї великої теми.
Вам усім вистачить корму
Для авторитетного критичного крику:
— Підходьте вельмишановні словесні прорви
І розпочинайте вчену полеміку.
Пацани всіх країн, єднайтеся!
Гей!
Єднайтесь, пацани усіх країн,
Ви знаєте, хто ви й чого вам треба.
Не ждіть батьків і матерів,
Наплюйте теж на нагороду з неба.
Автомобілі, паровози, кораблі
Не для святих і мертвих поробили,
Живе — живій землі.
Єднайтеся, скоріш збирайте сили!
Читайте Маркса й хемію, коли-ж
Ще раз переконаєтеся: Лібкнехт!
Дрочіть батьків, штовхайте їх у криж,
Сипте!
Син дівчини
І дівчина — вдень продає насіння,
Вночі віддається салдатам у парку
(Вона й убралась-би, та ех! Таке все в неї стареньке).
— Її син, великий і сильний,
Із вічних законів чудову скрутить цигарку.
І за руку візьме свою убогу неньку
І поведе з собою у високу залю,
І при фанфарах і сурмах покаже людям стареньку,
Що його народила і тілом своїм годувала.
Не журітеся, капіталісти.
І збудуємо притулок, і в них генерали,
Хорі на мілітаризм, імперіялісти й инші сифілітики
Матимуть чисто все, що мали,
І щиро гратимуть в карти й політику.
Туди звеземо всіх чисто грошей,
Акцій, гарантій, корон і клейнодів,
Навалимо гору невимовно хорошу
Для імперіялістів, банкірів і злодіїв.
І до самої своєї славної смерти
Вони в нас житимуть теплі й розумні;
Що-дня до несхочу пити й жерти,
А по смерті — в музей поставимо мумії.
Метемфісис.
А нас, тих, що знали зарані пісню
Заспівають у трави, квіти й коріння,
Вітерець хвильовий пролетить і свисне,
Тичину блакитний елан оповине.
Закиває лісними очима сосюра,
І знайдеться десь перекручений корінь,
Такий незграбний, такий чудернацький і бурий,
Що для нього назвищ не стане тих,
Ще раз полізуть в історію
І наречуть йому химерне наймення
— Йогансен.
Машина мріє.
Гуркоче, свище і летить
Із краю в край, із краю в край.
Підводиться і падає магніт.
І виринає в пам'яті трамвай,
На повороті хилиться й рипить
І заникає. Виростає гай…
Машина мріє. Хилиться магніт.