Перейти до вмісту

За 25 літ: літературна хрестоматія/Майк Йогансен/Уривки з утопичної поеми „Комуна“

Матеріал з Вікіджерел
За 25 літ: літературна хрестоматія
Майк Йогансен
Майк Йогансен
Уривки з утопичної поеми „Комуна“
• Інші версії цієї роботи див. Комуна 1926
 
I.

 До муз
О, музи двадцятого віку,
Професори, критики й академики!
Порадьте, якої мені взяти форми
Для моєї великої теми.

Вам усім вистачить корму
Для авторитетного критичного крику:
— Підходьте вельмишановні словесні прорви
І розпочинайте вчену полеміку.

V.

 Пацани всіх країн, єднайтеся!
 Гей!
Єднайтесь, пацани усіх країн,
Ви знаєте, хто ви й чого вам треба.
Не ждіть батьків і матерів,
Наплюйте теж на нагороду з неба.


Автомобілі, паровози, кораблі
Не для святих і мертвих поробили,
Живе — живій землі.
Єднайтеся, скоріш збирайте сили!

Читайте Маркса й хемію, коли-ж
Ще раз переконаєтеся: Лібкнехт!
Дрочіть батьків, штовхайте їх у криж,
 Сипте!

IX.

 Син дівчини

І дівчина — вдень продає насіння,
Вночі віддається салдатам у парку
(Вона й убралась-би, та ех! Таке все в неї стареньке).
— Її син, великий і сильний,
Із вічних законів чудову скрутить цигарку.

І за руку візьме свою убогу неньку
І поведе з собою у високу залю,
І при фанфарах і сурмах покаже людям стареньку,
Що його народила і тілом своїм годувала.

XII.

 Не журітеся, капіталісти.

І збудуємо притулок, і в них генерали,
Хорі на мілітаризм, імперіялісти й инші сифілітики
Матимуть чисто все, що мали,
І щиро гратимуть в карти й політику.

Туди звеземо всіх чисто грошей,
Акцій, гарантій, корон і клейнодів,
Навалимо гору невимовно хорошу
Для імперіялістів, банкірів і злодіїв.

І до самої своєї славної смерти
Вони в нас житимуть теплі й розумні;
Що-дня до несхочу пити й жерти,
А по смерті — в музей поставимо мумії.

XIII.

 Метемфісис.

А нас, тих, що знали зарані пісню
Заспівають у трави, квіти й коріння,
Вітерець хвильовий пролетить і свисне,
Тичину блакитний елан оповине.

Закиває лісними очима сосюра,
І знайдеться десь перекручений корінь,
Такий незграбний, такий чудернацький і бурий,
Що для нього назвищ не стане тих,
Ще раз полізуть в історію
І наречуть йому химерне наймення
 — Йогансен.

XV.

 Машина мріє.

Гуркоче, свище і летить
Із краю в край, із краю в край.
Підводиться і падає магніт.

І виринає в пам'яті трамвай,
На повороті хилиться й рипить
І заникає. Виростає гай…

Машина мріє. Хилиться магніт.