Збірник законів і постанов Українського Правительства відносно закордонних інституцій/59

Матеріал з Вікіджерел

Затверджую: Павло Скоропадський.

2 серпня 1918 року, Київ.
Посвідчив: Державний Секретарь Сергій Завадський.
Ухвалена Радою Міністрів

Постанова

про заштатню та дорожню допомогу служачим в урядових та громадських інституціях, котрі утримуються на казенні кошти.

1. У відміну істнуючих законів обмежити ставки заштатньої допомоги служачим та робітникам урядових і тих громадських і приватних інституцій, котрі утримуються на казенні кошти, як військового так і постійних мирного часу, а також служачим, євакуованим для роботи в час війни на Вкраїну й продовжуючим тут свою працю низчеслідуючими розмірами.

а) Особи, котрі прослужили менш, як один місяць, допомоги не одержують;

б) за службу менше 6-ти місяців видається не більше ½ місячного утримання, яке визначено для відповідної посади;

в) за службу від 6-ти до 12-ти місяців — не більше місячного утримання; і

г) за службу більш, як один рік, не більше, як 1½ місячне утримання.

2. В зазначених в ст. 1 розмірах допомога видається тим служачим і робітникам, котрі втрачують службу за скороченням штатів до розміру мирного часу.

3. Допомога видається відповідно утриманню, яке служачий одержував в останній місяць служби.

4. Допомога видається одноразово.

5. Право на допомогу не роспросторується на служачих по виборах.

6. При відкомандіровці служачих до місця їх постійної служби видається повне, по посаді, утримання на весь час подорожі з добовими і роз'їздними грішми, які установлені відповідними законами, алеж, як місце постійної служби знаходиться по за межами Української Держави, то рахунок робиться по-протягу до місця Центрального уряду тої держави, на території якої міститься інституція, де працює особа.

7. Права на одержання допомоги не мають особи, котрі в мент увільнення перебувають на службі державній чи громадській і одержують на цій службі платню, а також ті, котрим буде пропанована відповідна посада в инших Державних Установах.

Голова Ради Міністрів Ф. Лизогуб.

Міністр Праці Ю. Вагнер.

(Д. В. 32, 8 серпня 1918 року.)