Збірник праць Біологічного Інституту/1/Біологічний Інститут Української Академії Наук
| Збірник праць Біологічного Інституту/1 Біологічний Інститут Української Академії Наук (І. Шмальгавзен) |
Проф. Ф. З. Омельченко, біографічний нарис ▶ |
|
.jpg)
.jpg)
Біологічний Інститут Укр. Ак. Наук повстав з приватної ініціятиви й на приватні кошти проф. Ф. Омельченка, як його особиста лабораторія. Року 1919 ця лабораторія увійшла до складу установ колишн. „Українського Наукового Товариства в Київі“, а відколи цеє Товариство об'єдналося з Академією, з цієї лабораторії став один з нечисленних ще закладів Фізично-Математичного Відділу.
Спочатку Інститут мав назву „Мікробіологічного“. Але ця назва далеко не охоплювала тих напрямків, що їх намічав і розробляв проф. Ф. Омельченко, бо він умів одночасно працювати в галузі патологічної анатомії, гістології, ембріології та й властивої мікробіології з серологією, а на своїх найближчих співробітників він покликав спеціялістів: фізіолога та зоопсихолога. Згідно з статутом, праця Інституту повинна була охопити зоологію, ботаніку, мікробіологію, а почасти й геологію та хімію. Через те Ф. Омельченко мав на меті перейменувати його на „Біологічний Інститут“ і вдавсь був з відповідною заявою до Другого Відділу Академії. Мав бути вироблений і новий статут; для цього було вже призначено й спеціяльну комісію, але все це спинилося через наглу смерть директора Інституту на початку 1924 року. Праця в Інституті тимчасово стала.
Спеціяльна комісія, на чолі з академиком А. Корчак-Чепурківським, перевела облік і повну інвентаризацію устаткування. Інвентаризацію закінчили в-осени того-ж-таки року; тоді тільки й з'явилася можливість поновити працю Інституту.
Фізично-Математичний Відділ доручив мені керувати Інститутом та постановив назвати його Біологічним Інститутом імени Ф. Омельченка. На співробітника Інституту був запрошений 1 спеціяліст-бактеріолог, а крім того долучено було до складу співробітників ще й двох молодих зоологів-експериментаторів, як співробітників нештатних.
Отже, року 1925 штат Інституту складавсь з отаких осіб: Директор: акад. І. Шмальгавзен. Наукові співробітники: проф. В. Правдич-Немінський, проф. О. Сковорода-Зачиняєв, лікар Н. Бордзиловська. Нештатні наукові співробітники: Б. Балинський, В. Брунст, С. Липський.
Нині Інститут випускає перший збірник своїх праць у дуже важких авеніціях. Коли затверджувано нові штати Академії, число наукових співробітників, взагалі, збільшили. Що-правда, збільшили число співробітників Історично-Філологічного Відділу, що й без того мав до своєї розпорядимости величезну більшість співробітників. Але Біологічний Інститут сподобивсь особливої якоїсь уваги — це був однісінький заклад Фіз.-Матем. Відділу, що в ньому Наркомос уважав за потрібне зменшити число наукових співробітників з 3-х душ до 2-х. Отже, зо складу співробітників Інституту мусів вибути В. Правдич-Немінський. За таких умов спокійна наукова праця співробітників стає взагалі неможлива: не маючи певности що-до свого становища, доводиться шукати підпори на стороні, й, видима річ, не можна вимагати від співробітника, щоб він усі свої сили віддавав на роботу в Академії (де ще й оплачують тую роботу нижче, ніж по ВУЗ-ах).
Що-до устаткування, то з цього боку становище Інституту також не можна ще вважати за цілком завдоволяще — хоч од Відділу Матеріяльного Постачання Наркомосу одержано вже досить багато: в 1925 році — 1 електричний термостат, 1 термостат з нафтовим опаленням, 1 центрофуга, 1 вакуумапарат, 1 торсіонна вага, 1 колориметр, хімічний посуд та ще деякі дрібниці, а цього року ще 3 великих мікроскопи, 1 мікротом, 2 препарувальні лупи, 2 рисувальні апарати. Але все-ж-таки бракує ще деяких найпотрібніших речей, як ось: немає аналітичної ваги, нема автоклава й жадного бінокуляра. Одержання вакуумапарату з електричним двигуном та помпою, що може помпувати й повітря, дало можливість зробити повітряне проведення для аерації акваріїв, для газолінового апарату, то-що.
Пощастило також значно поповнити устаткування меблями — від Управи Академії одержано 3 полиці на книжки, 3 великі столи та 1 маленький під акварій, 3 шафи. Крім того, за рахунок коштів, що їх регулярно відпускають на науково-операційні потреби, набули ще 2 шафі, невеличку льодовню, а з иншого майна — 1 невеличку самописку та низку дрібного приладдя, посуд, різний матеріял, то-що.
Регулярне відпускання коштів з боку Управи (торік — 50 крб., цього року 100 крб. що-місяця) дозволило також виписувати найпотрібнішу поточну літературу, отак бібліотека Інституту збільшилася за 1 рік на 70 назов.
Постачання для Інституту нових часописів ніяк не може налагодитися: з минулої осени Відділ Матеріяльного Постачання Наркомосу не висилає й тих 2-х часописів, що він їх висилав був 1924–25 рр. Можна просто сказати, що брак закордонних часописів — це найболючіше місце Інституту.
Що-ж до наукової роботи — то за неї може промовляти цей збірник, що звичайно поки-що не подає всієї праці Інституту, але в усякому разі дає те, що вже можна вважати за викінчене.
Будемо сподіватимемося, що цей збірник не буде останній, і що цим шляхом наукове життя Інституту дістане об'єктивнішого освітлення та оцінки, ніж це можна зробити в будь-яких звідомленнях, що їх склав сам завідувач.
Мову й термінологію більшости статтів у цьому збірникові проредагував С. Паночіні, за що я йому висловлюю свою щиру подяку. Мені лишається ще висловити тільки мою найщирішу подяку Фізично-Математичному Відділові, Управі та Академії в цілому за постійне сприяння потребам Інституту та не тільки матеріяльну, але й моральну допомогу в його роботі.
І. Шмальгавзен.
—————