Звіт відділу національних відносин Львівського обкому КПУ від 6.1990 «Про політичну ситуацію у Львівській області»

by Відділ національних відносин Львівського обкому КПУ

Звіт відділу національних відносин Львівського обкому КПУ від червня 1990 року «Про політичну ситуацію у Львівській області» Відділ національних відносин Львівського обкому КПУ Львів: 1990

ДАЛО. П-3. Оп. 62. Спр. 830. Арк. 77-84

Про політичну ситуацію у Львівській області

---

/червень 1990 року/

 

Політична напруженість в області продовжує посилюватися. З ініціативи обласних організацій Руху, Товариства української мови ім. Т.Г.Шевченка, "Меморіалу", новоутворених партій: республіканської, національної, християнсько-демократичної, проведений ряд багатолюдних мітингів, масових походів, богослужінь, на яких гостро засуджувалася політика республіканських органів влади, висловлювалися відкриті нападки на партію, лунали заклики до комуністів відмовлятися від партійних квитків, виводити за межі підприємств, організацій та установ партійні бюро, парткоми. Ці масові заходи проходили при активній підтримці і участі в них більшості новообраних Рад народних депутатів, їх керівників, народних депутатів СРСР та України.

Так, 7 червня ц.р. за ініціативою Львівської Крайової Ради НРУ відбувся багатолюдний мітинг львів'ян, присвячений роботі сесії новообраної Верховної Ради УРСР, оцінці діяльності депутатів "Демократичного блоку“ і, зокрема, народних обранців від Львівщини.

Відкриваючи мітинг, один із секретарів Великої Ради НРУ, депутат Львівської обласної Ради народних депутатів, завідуючий відділом культури Львівського Міськвиконкому В. Іськів відверто сказав, що виборці на Східній Україні зробили невдалий вибір, завдяки чому партократія на Україні здобула більшість. Далі він висловив "засудження позиції партократії, бюрократичної номенклатури, її адептів у Верховній Раді". Що стосується львівських демократів, то, на думку В. Іськіва, їх позиція заслуговуй повної підтримки і розуміння, бо вони "дійсно представляють захід, ту частину України, яка ближче до Європи, до демократії".

Народний депутат СРСР Р. Федорів, головний редактор журналу "Дзвін" в своєму емоційному виступі гостро критикував "номенклатуру", партократів /сам він член КПРС, член обкому партії/, Вибори на Україні показали, що практично нічого не змінилося. Партократія каже: "Ми і далі будемо правити вами, будемо далі йти в авангарді" — така його оцінка виборів до Верховної Ради УРСР. На самій сесії, продовжував народний депутат, виробився начальницько-партійний блок". І вина в цьому людей, байдужих людей, десь там на околицях /України/, які не подумали кого і навіщо вони обирають".

Далі оратор, говорячи про трагічні періоди недавнього минулого нашого народу, бідкався, що мила Східна Україна чомусь часто про це забуває, чомусь вона байдужа до тих болей, до тих ран.

На мітингу виступали і ряд народних депутатів України від Львівщини. Їх оцінка роботи сесії була однозначна "агресивна більшість українського парламенту не бажає радикальних перемін на краще, є відверто консервативною силою, яка заважає справжнім обранцям народу, якими є представники "Демократичного блоку” досягти великих успіхів у справі побудови незалежної суверенної Української держави.

На думку народного депутата І. Гриніва, секретаря Львівського міськкому комсомолу, значною перемогою демократів на сесії стало висунення кандидатів на пост Голови Верховної Ради УРСР. Кандидати, представники "Демократичного блоку" протягом чотирьох днів виголошували свої платформи, свої погляди для всього народу України". Те, що в списках була залишена кандидатура академіка І. Юхновського, було свідченням, що "Демблок" має свого лідера. "Ми будемо боротися за нього і якщо він тепер не переміг, то близький час, коли він стане президентом України" — так вважають всі депутати-демократи.

Далі І. Гринів, коментуючи обрання В.А. Івашка головою Верховної Ради УРСР, сказав: ”… за Івашка не голосували не тільки 108 депутатів, за нього не голосувало 3 області, не голосувало 10 млн. людей. І це він повинен завжди відчувати, він повинен розуміти, що частина народу ніколи не визнає його своїм головою".

Голова Львівської організації Спілки письменників України, народний депутат Верховної Ради УРСР, поет Р. Лубківський сказав, що серед обраного керівництва Ради "є кілька анальфабетів", які не знають ні культури України, ні культури української мови. Більше того, вони ігнорують цю мову, називаючи себе космополітами". Перехід частини депутатів до опозиції він пояснив тим, що "демократичні сили придавлені, зневажені, пригноблені і вибирають свій шлях боротьби за інтереси українського народу, за інтереси історії, за інтереси нашої правди, за інтереси всіх покривджених". Те, що зараз відбувається в українському парламенті, вважає Р. Лубківський, "відбувається на рівні злочину, на рівні неправди, на рівні брехні".

Особливо зневажливо про депутатський корпус, хід самої сесії висловлювався інший народний депутат від Львівщини Є. Гринів, голова обласного комітету народного контролю. Депутатів він поділяє на групи: "одні — це абсолютно безнадійні, це секретарі обкомів, міськкомів, райкомів, директори великих підприємств, інші — це ті, що вагаються і на них можна надіятися лише при таємному голосуванні і нарешті — "Демократичний блок — це 108 депутатів". Але навіть і серед цієї групи є представники "демблоку“ Східної України, які ще не готові розуміти цілий ряд проблем, бо не зуміли дорости до того рівня, до якого піднялися ми /депутати західних областей України/".

Інші учасники мітингу повністю підтримали утворення опозиції у Верховній Раді УРСР. Важливість і значимість цього кроку особливо підкреслював В. Мороз, історик, журналіст з Канади, який туди емігрував в 1979 році, а ще раніше був засуджений за антирадянську діяльність. Ідея утворення в українському парламенті Народної Ради, як опозиції, активно виношувалась в емігрантських колах заходу. "Перший етап — Народна Рада, другий етап — Народний Конгрес України. Це і буде правдивий парламент України, бо ця демократична меншість репрезентує більшість українського народу".

Крім того, на мітингу представниками Української республіканської партії була подана детальна інформація про події, що мали місце в м. Дніпропетровську 20.05.1990 р., в м. Полтаві при спробі святкування річниці з дня народження С. Петлюри та в м. Києві, коли була спроба покласти вінок з колючого дроту до пам'ятника В.І. Леніну. Про це розповідали учасники цих подій, мешканці Дніпропетровська, Києва.

23–24 червня в м. Львові відбулася установча конференція Львівської обласної організації Української республіканської партії. Як відомо, ця партія виникла як правоспадкоємець Української Хельсінської Спілки. Сьогодні Львівська організація налічує 600 членів, з яких 281 знаходиться в найактивнішому /від 30 до 50 років/ віці, ще 120 — до 60 років. Кожен другий з членів партії має середню освіту, а 178 — вищу та незакінчену вищу. Серед членів організації більше половини робітники /326 осіб/.

В ході перереєстрації членів УХС у члени УРП організація втратила близько 200 своїх прихильників. Як визнають самі керівники організації — багато кого відлякнула сувора дисципліна, яку партія ставить однією з головних засад. Отже, проголошуючи КПРС та КПУ своїм головним ідейним супротивником, УРП тим не менш бере за основу побудови партії авторитарний метод, рішуче відкидаючи демократичні засади функціонування партійних осередків.

На самій конференції лунали різні думки щодо тактики і стратегії партії, методів її роботи. Проте, одностайним було декларування основної їх мети — побудови вільної Української держави поза складом СРСР. Були прийняті цілий ряд відозв, декларацій та звернень /окремі з них додаються/. Головою Львівської організації УРП обрано Б. Гориня, народного депутата УРСР, рідного брата голови секретаріату НРУ [[w: Горинь Михайло Миколайович|М. Гориня]], теж народного депутата України.

На другий день, 24 червня, учасники установчої конференції провели багаточисельний мітинг під назвою "Партійно-політичний плюралізм", на якому активно пропагували ідеї УРП, закликали комуністів до виходу з партії. На мітингу виступили народні депутати УРСР С. Хмара, Я. Кендзьор. Зокрема С. Хмара сказав: "Сьогодні ми повинні скористатися шансом, який піднесла нам історія і який може бути останнім. Боротьба за побудову незалежної Української держави — це означає вихід зі складу імперії, яка називається Радянський Союз. Коли ви слідкуєте за сесією Верховної Ради, то ви бачите, що там більшість займає агресивно-злочинна більшість КПРС, яка прийшла туди незаконним шляхом, а шляхом махінації, підтасовок на виборах, вчинених у ряді виборчих округів. Вони роблять все, щоб залишити старі порядки на Україні, щоб Україна залишалася безправною колонією, а вони панували і паразитували на тілі нашого народу".

Ще відвертіше висловлює своє ставлення до Комуністичної партії Я. Кендзьор: "Ви знаєте, ви бачите, що це злочинна, це чорносотенна, це фашистська політична організація, яка завинила страшенно перед нашим народом. Я не знаю в світі іншої такої організації, котра би супроти власного народу створила стільки кривавих злочинів, скільки створила оця комуністична більшовицька організація, котра довела до катастрофи наш народ".

Одне з головних завдань новостворених партій, Я. Кендзьор бачить в тому, що вони "будуть допомагати відсилати десь на задвірки історії цю злочинну організацію, її авторитет у народу буде постійно падати, бо це найреакційніша організація, тому що на сьогодні людина, котра хоч трішечки має святого за душею, буде соромитися звання комуніста та більшовика. Вона покидатиме цю організацію".

"Я закликаю вас, шановні львів'яни, — продовжував Я. Кендзьор, — для того, щоб оця організація поступово зникала з політичної арени, щоб вона була відсунута від суспільного, громадського і політичного життя, ви повинні допомагати нашим громадським організаціям: і Товариству української мови і Руху вимітати партійні організації, партійні комітети за межі прохідних підприємств, організацій, установ. Нічого їм там робити".

Сам хід установчої конференції Львівської організації УРП, виступи на ній і на мітингу, прийняті відозви, декларації та ухвали спрямовані виключно на підрив авторитету Комуністичної партії, її членів. Одне з основних завдань УРП домогтися розпуску, ліквідації компартії через різні форми тиску на комуністів: моральні, політичні. Практичну силу, здатну реалізувати ці ідеї, деякі виступаючі бачать в ОУН — організації українських націоналістів.

Про це відверто говорив депутат Львівської обласної Ради народних депутатів М. Мелень, член ОУН з 1947 року. Під знаком відродження ідей з ОУН, реабілітації її керівників: Коновальця, Бандери, Шухевича, Стецька та інших, пройшов багатолюдний мітинг громадян м. Львова та області 30 червня 1990 року. Організатори мітингу: УРП та Львівська Крайова Рада НРУ, офіційно присвятили його подіям 49-ти річної давності, коли 30 червня 1941 року в м. Львові на площі Ринок, 10 було проголошено Акт про відновлення незалежності Української держави. Цей Акт проголосила група членів ОУН на чолі із заступником С. Бендери Я. Стецьком, яка в обозі фашистських військ ввійшла в Львів. Виступаючі на мітингу /виступи окремих з них додаємо/ відверто закликали до реабілітації бандерівського руху, кваліфікували його як національно-визвольний рух українського народу проти "коричневої і червоної чуми“, домагатися відродження діяльності ОУН, взяття на озброєння їх ідей для відродження державності України.

В червні місяці продовжила свою роботу 1-а сесія Львівської обласної Ради народних депутатів. На ній були розглянуті такі питання як про заходи допомоги жертвам репресій, деякі питання аграрної політики, обрання народних суддів та ряд інших. Сесія проходила в період, який характеризувався дальшим загостренням релігійної обстановки в області, причиною якому стала реалізація ухвали обласної Ради про релігійні конфесії. Ця проблема наскільки гостро постала перед учасниками сесії, що голова Ради В. Чорновіл і його заступник М. Горинь поставили перед депутатами питання про довір'я їм. Зокрема вони запропонували депутатам проголосувати за рішення, яке передбачає безумовне виконання всіма депутатами ухвали Ради про релігійні конфесії, недопустимість саботажу і критики цієї ухвали. У випадку, коли депутати не проголошують за таке рішення, то і В. Чорновіл і М. Горинь негайно подадуть у відставку. Депутати підтримали голову і його заступника, проголосувавши за внесене ними рішення. Все це свідчить про те, щоб проблема розв'язання релігійних питань в області буде і надалі залишатися гострою і вносити напруженість у загальну політичну обстановку.

Неоднозначні оцінки викликало розгляд сесією питання про затвердження народних суддів. Розгляд цього питання йшов під неприхованим тиском на кандидатів, які рекомендувалися народними суддями, з боку самих депутатів. Всім кандидатам була поставлена умова про негайне припинення членства в КПРС і лише після цього кандидатура могла розглядатися сесією. Практично всі кандидати в народні судді заявили, що підтримають таку вимогу депутатів і припиняють членство в партії на період виконання своїх обов'язків. Крім того, багатьом кандидатам, які були відхилені сесією, було поставлено у вину не їх професіоналізм, а те, яке вони в свій час приймали рішення про розгляд тих чи інших матеріалів про притягнення до відповідальності за правопорушення членів Товариства української мови, Руху, інших неформальних організацій і формувань.

На мітингах, сесії продовжувались нападки на партійні органи, зокрема обласний комітет партії. Опублікування в пресі документів, прийнятих обласною партконференцією, було розцінено як документи, що мобілізують комуністів до відкритого протистояння "демократичним силам", їх згуртування для боротьби за авторитет партії в масах.

Львівські організації УРП і СНУМ, крайова Рада Руху організовують пропагандистські групи, в першу чергу з числа студентів, для проведення роботи серед населення Східних областей УРСР /матеріал надрукований з газеті "Молода Галичина“ додається/.

Львівський обком партії планує щотижневі заходи по формуванню громадської думки, щодо протизаконних, антисоціалістичних та антипартійних дій політизованих організацій. З цією метою створено інформаційно-пропагандистські групи, які виїжджають в населені пункти і трудові колективи. Вони подають практичну допомогу партійним комітетам та організаціям.

Разом з вченими в засобах масової інформації обком партії публікує матеріали, які правдиво висвітлюють події історичного минулого і сьогоднішнього дня.

ВІДДІЛ НАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН
ЛЬВІВСЬКОГО ОБКОМУ ПАРТІЇ