Зелена Євангелія/Схрещення
| ◀ Ідольськи ночі | Зелена Євангелія Схрещення |
Дует ▶ |
|
СХРЕЩЕННЯ
Об хмару хмара, мов об дошку дошка
ударить глухо й небо затріщить.
З лопати хмари сиплються дощі,
немов пісок дзвінкий.
В зелену ложку
листка бере калина дощ, мов юшку,
і пє, і пє, мов струмінь щастя жданий,
мов бризки сімя, мов росу цілющу
відкривши ягід гроно полумяне,
як віяло червонопере гроно,
аж рветься дощ, як втятий посторонок
і вітер звільнений вирує колом.
До чорних уст припавши спрагло,
мов палиця, у смерч скрутився й коле
обличчя наші, наче розкіш нагла.
Вузли долонь — у ритміці кохання
ключі музичні, й ти — ляклива ланя.
Не в біблії, не на троянднім ложі,
пий бурю плідну і цілющу.
Може,
землі замало навіть для кохання,
хіба зрівнятись з бурею всією!
Гей, відходить буря, проспівавши лунко,
лиш грім із громом, мов змія з змією,
щераз сплелись в останнім поцілунку.
Не знаючи віддаш себе всією.
Так щож,
Ні, не ламай долонь, ні рож.
16. травня 1936.