Зима

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зима .


Зима. Ідуть — минають дні за днями
Сумні, сумні мов подорожні черцї,
Завиє вітер, — помете снігами,
То знову притихне на сухій гильцї.
По прерах голодний кают блукає.

Бездольний заяць захисту шукає.
Зима. Сїріють над землею хмари,
Або часто розкрите небо сине —
Усьміхнене сонце... Дрімають гори,
Білим килимом лишать ся долини.


Довгії ночі кождий день витають, —
Вітрянов арфов собі пригравають:

Зима. Добра учителька лінивих,
Трудящих спочинок по працї лїтній,
Голод і холод се два брати вбогих,
Не прошені гостї у долї скрутній.
Прекрасний діядем — божеска краса;
Блищить сніжний жемчуг мов літом роса.