Злий Кінь

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Злий Кінь (1830—1831
Євген Гребінка
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Учора мій сусід купив собі Коня

Із табуна татарського презлого,

Такого жвавого, такого вже баского!

Дивлюсь: сусід і вся його сім'я

Уздечки не напнуть на його.

Сусід сусідів кликать став

І могорич пообіщав,

Щоб тільки помогли йому Коня упорать.

Народ зійшовсь та гук такий підняв,

Мов цілину п'ять плугів орють.

А кінь жахається да рже,

На дибки спиниться да гривою мотає,

То піде бокаса, то б'ється і кусає.

Котрий сміліший був, то вже

Од Коника тікає.

Прийшлось сусідові мовляв, хоть сядь да й плач

Аж дивляться, іде Петро Деркач —

Розумний чоловік і в конях силу знає,—

Іде і здалеку чуприною киває.

Прийшов — і ввесь базар нікчемний розігнав,

І сміло до Коня побрався потихеньку,

Все свистячи, повагом, помаленьку,

Все гладив, подивлюсь — уже і загнуздав.

Пани! чи чули, як Деркач коня поймав?