Зоря/1894/Сьпів Ревухи

Матеріал з Вікіджерел
< Зоря‎ | 1894
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сьпів Ревухи (Сьпів Ревуцький)
Гжегож Відорт
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Думка на честь польського мандрівника Вацлава Ржевуського. Записана Миколою Лисенком від Франца Відорта і опублікована в статті Народні музичні струменти на Вкраїнї.


Сьпів Ревухи*


Сьпів Ревухи.svg


Як виїхав Ревуха* на конї гуляти,
Перевісив через плечі сагайдак багатий.
   Грає море, Чорне море, Біле море
   Гала-ґіда-гу! Ля ля ля ла ла ла! Гала ґіда-гу![1]
Всяка птиця по повітрі не потрафить того,
Що наш батько Ревуха* доказуєть много.
Конї сиві, половиї, гнїдиї і чорні!
Втїште-ж мене, щоб не тужив Ревуха* моторний.
Духом з нього на сивого: „Скоро давай лука,
Подай стріли, ставляй тарчу“,[2] вже на конї гука.
А з сивого на гнїдого, — к землї припадає,
Своїй Рузї милесенькій цьвіточки зриває.
Джахтамір, Батиран[3] — то мої соколи:
Коли всяду, сьміло їду, не уткне ніколи.
Ах ти Ґульдо[3] моя любо, як на тебе всяду,
Носиш мене по всїх місцях, — нїколи не впаду.
Ой їдучи на Качанї викликує лє-лї!
Завісив ся на сїдлї, схватив шаблю з землї.
„Подай, Саво, коня жваво, нехай мене знають
Коли всяду на борзїм, жили мнї дриґають“.
Сто турецьких, сто черкеських і татарських много
Що день, що години прибуває з того.
   Грає море і т. д.


  1. Присьпів „Грай море“ сьпіваєть ся по кожній строфі кожного куплета.
  2. Тарча ⩵ мета.
  3. 3,0 3,1 Назва коний