З журбою радість обнялась… (збірка)/Душа моя – пустка холодна й німа…
| ◀ Конвалія | З журбою радість обнялась… Душа моя – пустка холодна й німа… |
Вам казано – любіть братів… ▶ |
|
Душа моя — пустка холодна й німа…
Нічого в тій пустці самотній нема:
То вітер розвіяв, то хвилі зірвали,
То, граючись, діти малі розібрали.
Душа моя — дно безджерельне й сухе,
Де тільки сіріе каміння важке…
Тім сірим камінням колись в мої груди
Все били без жалю, жалкуючи, люде.
1904 р.