Ми не кинемо зброї своєї:
Наше військо сміється, бьючись,
Наше військо в боях бенкетує,
Наше військо вміра, сміючись.
Ми не зложим червоного стягу…
Кров червона із нас пролилась…
Власну кров ми ворожою змиєм,…
Гострі коси залізні у нас!
Ми не підем з крівавого бою!
Наші друзі по тюрмах гниють,
Наші друзі в Сібіру конають, —
Ми назад їм проложимо путь.
Ми не кинем боротись за волю:
Наші браття упали в борні,
Їхня кров ще гаряча на ранах,
Їхні рани горять ще в огні.
Ми не зложимо зброї своєї…
Дужі в нас і бажання і гнів,
Ми здобудемо землю і волю,
І загоїмо рани віків.
Ми не підем з крівавого бою:
Наше військо сміється, бьючись,
Наше військо в боях бенкетує
І в боях уміра, сміючись!…
|
1906 р.
|
