|
НА КОНЦЕРТІ.
Нудьга, журба і сум в роялі,
Ридають звуки жалібні,
Немов шукають когось в залі
Немов кричать: „нема її!“
… Ось чайка вибухла стрілою
І стала витись в вишині
І стала плакать над водою:
„Киги! киги! нема її“…
. . . . . . . . . . . . . . . .
Два Фавни вибігли з вузлісся…
Один другому щось сказав
І знову з сміхом подалися
І сміх їх лісом залунав.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . .
Щось плаче ніби… чуєш?… хто се?
То, певно, жінка… так і є!
Що сталось з нею? як голосе,
Як бідна в груди себе бьє…
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . .
Схопився вихор по дорозі
І полохливо втік у яр,
Заколихались трави, лози,
І нагло вдарив грім із хмар.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . .
Гроза пройшла, і сліз безкрає
На листях, травах, на квітках,
Ласкаво, ясно сонце сяє
І відбивається в сльозах.
|
1905 р.
|
