Пташко! будь рада теплу і весні,
Кинь жалкувати по долі…
Слухай: навколо лунають пісні,
В сонці купається поле.
Плаває — вьється над річкою мла,
Ваблють, всміхаючись, луки…
Дай мені руку, і — геть від села,
Де нам дались тільки муки.
Дай мені руку, і в поле біжім,
В степ голубий та широкий;
Там, серед нього, під небом ясним
Знайдем ми втіху і спокій.
Всіх там, у полі, уклоном низьким
Жито привітно стріває,
Сонце ласкаве промінням своїм
Рівно для кожного сяє.
Станем ми в полі на стежці глухій,
Стане нам тепло і ясно,
Стомлене серце під шум польовий
Стихне і солодко засне.
Сонце погасне, і ніч прилетить
З чарами, сріблом, красою.
Пісня кохання в гаю задзвенить,
Нас зачарує собою…
Цілу ми ніч проблукаємо там.
Ранком ми підем щасливі…
Буде проміння всміхатися нам,
Будуть кивати нам ниви…
|
1903 р.
|
