З чужого поля (1985)/Пташка (Пушкін)
| ◀ Лист на Сибір | З чужого поля Пташка (Пушкін) |
Пташка ▶ |
|
ПТАШКА
Божа пташка не зазнає
Ні турботи, ні клопіт,
Що кубельця не звиває
На багацько довгих літ.
Продрімає ніч на віту;
Ось і сонечко вгріва:
Пташка славить прокид світу,
Голос бога спочува.
По весні, красі природи,
Тепле літечко мине:
Чорних хмар та непогоди
Осінь пізня наявне.
Людям — сумно; людям — горе
Пташка в вирій одліта,
А з весною через море
Знов до гаю завіта.