З чужого поля (1985)/Ти була мені краща, ніж очі…

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
З чужого поля
Павло Грабовський
«Ти була мені краща, ніж очі...» (Гарамбашич)
Київ: «Дніпро», 1985

Ти була мені краща, ніж очі, —
Світлом жизні, що зорею ночі,
Я не зваживсь і раз погадать,
Не втішався у мрії судьбою, —
Поділить свою долю з тобою,
Чистих радощів вкупі діждать.
 В грудях билось єдине жадання:
 Щоб тебе не спіткало страждання,
 Щоб минула година лиха,
 Щоб була ти щасливою в світі, —
 То не мав би я іншої хіті,
 Най там серце кого не коха.
Але й те побажання нікчемне,
Як не зичив, осталось даремне,
Не справдилось і трохи воно.
Швидко згасли надії кохані;
Твоя зірка блиснула в тумані…
У труні спочиваєш давно.
 Та крізь сльози я чую неначе:
 «Друже, кинь піклування гаряче;
 Є дорожче від мене — боліть…
 Будь твердим, випливаючи в море;
 Край знесилили нужда та горе…
 Чи тобі ж у коханні зітліть?»
О мій раю! Ти там, в домовині…
Геть боління!… Я дужий віднині,
За вітчину готовий лягти…
Віє жвавістю в мене розлука:
О, яка б то судилася мука —
Нам у рабстві кохання нести!