Историческія пѣсни малорусскаго народа/2/1/Пани Потоцкая

Матеріал з Вікіджерел
1648.
 

1.Засвистали козаченьки в поход с полуночі:
Заплакала Марусенька свої чорні очі.
— «Не плач, не плач, Марусенько, возьмем тя з собою,
Як будемо відїзжати в чужую сторону.»
5,«Ой їдь, та їдь, мій миленький, та не забавляйся,
На конику вороненькім назад ворочайся!»

— «Ой Бо знає, Бог відає, чи я повернуся:
Кінь вороний на подвіръю чогось іспіткнувса!»
Ой шли ляхи на три шляхи, дороги питали:
10.«Сли сюда козаки йшли, чи ви не видали?»
Всі поляки які йшли, по три коні мали,
Хвалилися поляченьки, що в'ни звоювали.
«Ми підемо, пане брате, козаків рубати,
А як прийде зла година, будем утікати»
15.Розплачеться, розтужиться Потоцького жена:
«Чи ж я тобі, пан Потоцькій, давно не товкла?
Давно уже, ти Потоцькій, з козаки воюеш,
Ти козаків не звоюєш, свою силу згубиш!»

(Ч. О. И. и Д., 1863, III, 25).


Общій мотивъ козацкой семейной пѣсни примѣненъ здѣсь къ женѣ плѣненнаго Потоцкаго.

Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі.


Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому.