Квітки

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квітки
Осип-Юрій Федькович
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI


Що кажуть, душко, квіточки ті милі,
     Що он так красно на траві цвітуть? -
Зривай ті квіти, доки ще зацвилі
     І доки другі квіточок си рвуть;
Бо прийде осінь - зіленько зів'яне,
     Де сніг упаде - квіточок вже ніт, -
Тогді як око за квітками гляне,
     То лиш заплаче на студений світ.

І як ті квіти, що їх яр сплітає,
     Не вскреснуть більше, як їх зітре лід,
То так і людська молодість минає,
     А що минуло - вже не верне вслід.
Тому зривай си яром твої квіти,
     Коли в личку ти калиновий гай,
Коли в душі ще тепле серце світить,
     Бо як згасне, то загас і рай.