клемезити

клемезити

*Клемези́ти, межу́, зи́ш, гл. Мастерить, сколачивать. Як став буторити, якось я склемезив і собі такі жорна. Франко.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28