Книга Лева/Затерті сліди

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Книга Лева (1936
Богдан І. Антонич
Затерті сліди
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Затерті сліди

Багрянородна ніч. Тривожний серця токіт.
Земля і кров. Пливем у вир затоки квіття.
З Провалля Зради шепіт. Ляк, мов птах стоокий.
Одне на одному шарами сплять століття.

Джмелі — у вухах пальми золотаві кільця
і місяць, мов кораль на шиї бога Півдня,
на кучерях аґав браслети багрокрильців,
не урна в барв узорах — це високорівня.

Вперед! Фосфоризують непрохідні багна,
земля видихує люльками квітів запах
і фарбою цеглястою малює янгол
новий потопу плян на зорях, мов на мапах.

Я жив тут. В неоліті... може ще давніше...
Мої малюнки буйволів замазав місяць.
І фосфор ночі й оливо землі гнітуче,
що серцеві тяжать, та серця не помістять.