Тихомирно Володимир
Свого віку доживав,
Піклувавсь своїм народом,
Вдів, убогих годував.
Всі вдоволені, щасливі.
А багацтво і добро
Все несе й несе у Київ
На човнах своїх Дніпро.
Що-неділі виїзджає
Валка з княжого двора
З хлібом, салом, мясом, медом,
Повна всякого добра.
— „Хто убогий, хто каліка,
Хто сьогодні ще не їв,
Йдіть, несщасні, поспішайте,
Приступайте до возів!“
І ішли каліки, вбогі,
На руках дітей несли,
Із возів, що треба, брали,
Їли хліб і мед пили.
Тихомирно дні останні
Володимир доживав,
Будував церкви і школи
І за ладом доглядав,
Жив з сусідами у згоді.
І плили спокійно дні,
Нападали на Вкраїну
Тільки Половці одні.
І народ за серце й розум
Свого князя шанував:
„Красним сонцем“ України
Володимира прозвав.
І Великий Володимир
Ще і досі не умер:
За його думки великі
Люде боряться й тепер.
Ще і досі на Вкраїні
Кров'ю скроплені поля,
Ще і досі українська
Розшматована земля.
|
