Перейти до вмісту

Княжа Україна (1940)/Ізяслав і поділ України

Матеріал з Вікіджерел
Княжа Україна
О. Олесь
Ізяслав і поділ України
Прага: Пробоєм, 1940

ІЗЯСЛАВ І ПОДІЛ УКРАЇНИ.


Золоте, незлобне серце
Мав у грудях Ізяслав, —
Все він думав, все молився,
Все він вірив і прощав.

І дитячою рукою
Він держати не зумів
Ні державного спокою,
Ні державних ворогів.

І народ його не слухав,
Бо народ собі волів
Князя скутого з заліза,
Князя діла, а не слів!

І коли на Київ знову
Дикі Половці прийшли,
До палат прибігли люде
І, як звірі, заревли:

— „Ворог палить наші села
І руйнує цілий край!
Князю! Чом ми не у полі!?
Князю! Коней, зброї дай!


Але князь боявся дати
Зброю й коней воякам,
Кинув край свій на поталу
І утік із краю сам.

На недовгий час закняжив
Вічем обраний Всеслав.
Князь розумний, справедливий
Добре правив і тримав.

Але знову із вигнання
Ізяслав назад прийшов.
Сів на княжому престолі
І утік, злякавшись, знов.

Святополк закняжив потім,
А по ньому Всеволод…
І князі в бої кріваві
Вічно кидали народ.

Брат на брата йшов війною,
Люде гинули в війні,
Марно села руйнувались
І палали у огні.

І з великої держави
Стали князівства малі.
Так князі розбили силу
Української землі.