Кобзарь (1876)/Том 1/І золотої й дорогої

by Тарас Шевченко

Для інших версій цієї роботи див. І золотої й дорогої.

◀ Хиба самому написать

Кобзарь. Том 1 Тарас Шевченко І золотої й дорогої

І досі сниться ▶

Вікідані

І золотої й дорогої
Мені, щоб знали ви, не жаль
Моєї долі молодої.
А иноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу!...
А ще — до того як побачу
Малого хлопчика в селі:
Мов одірвалось од гіллі,
Одно-однісеньке під тином
Сидить собі в старій ряднині.
Мені здається, що се я,
Що це ж та молодость моя.
Мені здається, що ніколи
Воно не бачитиме волі,
Святої воленьки; що так
Даремне, марне пролетять
Ёго найкращиї літа;
Що він не знатиме, де дітись
На сім широкім вольнім світі,
А піде в найми; і колись,
Щоб він не плакав, не журивсь,
Щоб він де-небудь прихиливсь,
То отдадуть у москалі.

---