Кобзарь (1876)/Том 1/Гайдамаки/Конфедерати
„Одчиняй, проклятий жиде!
Бо будеш битий... одчиняй!
Ламайте двері, поки вийде
Старий паскуда!“
— „Пострівай!
Стрівайте, зараз!“
— „Нагаями!
Свиняче ухо! Жартувать,
Чи що ти хочеш?
— „Я? з панами?
Крий Боже! зараз, дайте встать,
Ясновельможні (нишком — свині!)“
— „Пане полковнику, ламай!“
Упали двері... а нагай
Малює вдовж жидівську спину.
„Здоров, свине, здоров, жиде,
Здоров, чортів сину!“
Та нагаєм, та нагаєм.
А жид зогнув спину:
„Не жартуйте, мості-пане!“
— „Добри-вечір, в хату!
Ще раз шельму! ще раз!... годі!
Вибачай, проклятий!
Добри-вечір! а де дочка?“
— „Умерла, панове.“
— „Лжеш, іудо! нагаями!“
Посилались знову.
„Ой паночки-голубчики,
Їй-Вогу, немає!“
— „Брешеш, шельмо!“
— „Коли брешу.
Нехай Вог карає!“
— „Не Вог, а ми. Признавайся!“
— „На-що б мав ховати,
Як-би жива? Нехай, Боже,
Щоб я був проклятий!...“
„Ха, ха, ха, ха!... Чорт, панове,
Літанью[1] співає.
Перехристись!“
— „Як же воно?
Далебі не знаю.“
— „От-так, дивись...“
Лях христиться,
А за ним іуда.
„Браво! браво! охристили.
Ну, за таке чудо
Могоричу, мості-пане!
Чуєш, охрищений?
Могоричу!“
— „Зараз, зараз!“
Ревуть, мов скажені,
Ревуть ляхи, а поставець
По столу гуляє.
„Єще Польща не згинела!“
Хто-куди гукає.
„Давай, жиде!“
Охрищений
Із лёху та в хату
Знай шмигляє, наливає;
А конфедерати
Знай гукають: „жиде! меду!“
Жид не схаменеться.
„Де цимбали? грай, псявіро!“
Аж корчма трясеться —
Краковяка оддирають,
Вальса та мазура.
І жид гляне та нищечком:
„Шляхецька натура!“
— „Добре, годі! тепер співай!“
— „Не вмію, Їй-Богу!“
— „Не божись, собача шкуро!“
— „Яку ж вам? „Небогу?“
„Була колись Гандзя,
„Каліка небога,
„Божилася, молилася,
„Що боліли ноги;
„На панщину не ходила,
„А за паробками
„Техесенько, гарнесенько
„Поміж бурьянами.“
— „Годі! годі! це погана:
Схизмати2 співають.“
— „Якої ж вам! хиба оцю?
Стрівайте, згадаю...
„Перед паном Хведором1)[2]
„Ходить жид ходором,
„І задком
„І передком
„Перед паном Хведірком.“
— „Добре, годі! тепер плати!“
— „Жартуєте, пане:
За що платить?“
— „Що слухали.
Не кривись, поганий!
Не жартуєм. Давай гроші!“
— „Де мені їх взяти?
Ні [[шеляг]]а; я панською
Ласкою багатий.“
— „Лжеш, собако! признавайся!
А нуте, панове,
Батогами!“
Засвистіли,
Христять Лейбу знову.
Періщили, періщили,
Аж пірья летіло...
„Їй же Богу, ні шеляга!
Їжте моє тіло!
Ні шеляга! кгвалт! рятуйте!“
— „Ось ми порятуєм.“
— „Пострівайте, я щось скажу.“
— „Почуєм, почуєм,
Та не бреши, бо, хоч здохни,
Брехня не поможе.“
— „Ні, в Вільшаній...“
— „Твої гроші?“
— „Мої!... ховай Боже!
Ні, я кажу, що в Вільшаній...
Вільшанські схизмати
По три сімьї, по чотирі
Живуть в одній хаті.“
— „Ми це знаєм, бо ми самі
Їх так очухрали.“
— „Та ні, не те... вибачайте...
Щоб лиха не знали,
Щоб вам гроші приснилися...
Бачте, у Вільшаній
У костёлі... у титаря...
А дочка Оксана!
Ховай Боже! як панночка!
Що-то за хороше!
А червінців! хоч не ёго,
Так що? аби гроші.“
— „Аби гроші, однаково!
Правду Лейба каже;
А щоб певна була правда,
Нехай шлях покаже.
Одягайся!“
Поїхали
Ляхи у Вільшану.
Один тілько під лавою
Конфедерат пьяний
Нездужа встать, а курника,
Пьяний і веселий.